Однозначно! Стоит вспомнить внешнюю политику Павла 1, чтобы убедиться в этом:
во внешней политике Павел I продолжает борьбу с Францией, стремившейся к господству в Европе. В 1798 г. Россия вступила в антифранцузскую коалицию в составе Англии, Австрии, Турции и Неаполитанского Королевства. Военные действия сосредоточились в Италии, Швейцарии и на Средиземном море. Русский флот под командованием Ф.Ф. Ушакова освободил от французов Ионические острова, был захвачен остров Корфу со считавшейся неприступной крепостью (1799 г.), затем с десантов французы были изгнаны из Неаполя и Рима.Суворов.
Русская сухопутная армия под командованием А.В. Суворова успешно действовала в Северной Италии. Осенью 1799 г. Павел I распорядился перебросить войска А.В. Суворова в Швейцарию на соединение с корпусом А.М. Римского-Корсакова и союзными австрийскими войсками. Русская армия во главе с 70-летним полководцем в невероятно трудных условиях преодолела перевал Сен-Готард и перешла Альпы, разбив французов у Чертова моста. Однако, из-за предательства австрийцев корпус Римского-Корсакова был разбит.
Разногласия внутри антифранцузской коалиции привели к резкому повороту во внешней поли
Природа в житті людини відіграє як матеріальне, так і духовне значення. Матеріальне, бо власне природа дає нам їжу, житло, одяг. І здавалося б, ця думка дуже проста, тому, дотримуючись цього погляду, людина повинна б бути вдячною природі. Якщо немає такого почуття, то принаймні треба розуміти таку просту річ: не доглядаючи, не удобрюючи поле, нічого сподіватися, що наступного року в тебе буде хліб на столі.
Духовне значення природи в житті людини, на мою думку, почало втрачатися давно, коли людина стала більше приділяти уваги собі, своєму внутрішньому світу, а не своїм стосункам із зовнішнім світом. Колись дайбожичі, або язичники, не відділяли себе від природи, вони жили в ній і з нею. І характер поведінки, і навіть одяг були гармонійними з природою. Нині ж, чим більше викликів ми робимо, наприклад, у одязі, чим більше ми дотримуємося певної моди, а не гармонійного поєднання зручного й естетичного, тим більше ми відділяємося від природи. Природа не стає нам матір'ю, ким вона була для наших пращурів. А ми, як ті невиховані безбатченки, поводимося непристойно й ненависно. Терпіння природи не безмежне. Вона буде протестувати й посилатиме нам страшні попередження, наприклад Чорнобильська трагедія — це одне з таких попереджень. Та все ж таки я вірю в духовне відродження людини, адже вона приходить у цей світ безгрішним малям. Треба тільки частіше нагадувати людям, що вони — діти природи, її маленька частка.
Я ненавмисне розбила найулюбленішу вазу мами.
Негайно йди сюди кричали мені хлопці.
Перша я нізащо не підійду до неї миритися.
Я помітив маленьку доріжку куда вона вела я не знав,взялася не звідкі