Я, як людина різносторонній, не хочу зациклюватися на одній області. Часто, холодними і нудними вечорами, коли уроки вже зроблені і можна приділити собі трохи часу, я вишиваю хрестиком. В такі моменти я відчуваю себе справжньою майстринею! Адже я можу з до звичайних ниток і голок створити щось неообразимо красиве, розкрити горизонти уяви. І це не так легко, як здається. Вишивання хрестиком-складна технологія, пізнаючи яку, я не витрачаю час даремно. Я з самого дитинства любила майструвати. Робила собі браслетики і сережки, прикрашала футболки різноманітними блискучими дрібничками. До речі, це дитяче захоплення залишилося зі мною і до сьогоднішнього дня. Я дуже люблю створювати прикраси з бісеру. Подружки частенько просять мене змайструвати для них що-небудь незвичайне. І я з удоольствием виконую їх прохання. Тому мені дуже приємно проводити час, займаючись улюбленою справою, тим, що приносить користь мені і оточуючим. Ось таке у мене хобі!
Люди, які володіють нею вільно можуть дуже точно передавати відтінок мови, висловлюючи одну і ту ж думку або в дуже смішний манері (що неодноразово обговорюється в темах про те, як смішно звучать українські слова і вирази) так і поетичне. Особисто я можу говорити і на києво-полтавському діалекті, який вважається офіційним українською мовою, так і суржиком, так і з вживанням діалектів інших регіонів. За виразності його можна порівняти з іспанською мовою. Щось спільне є і з німецьким. Принаймні за словами точно (перше, що спало на думку слова кома і фарба, які в обох мовах мають схоже звучання і значення).
Одним з майстрів українського слова я вважаю відомого композитора і поета Володимира Івасюка. Одна його "Червона рута" - вже давно класика. Інші пісні не гірше. І дуже показово, що загинув він за дивних обставин.
Крім того, переконаний, що некоректно приводити в приклад прикордонні райони. Наприклад в Берегово велика частина міста говорить взагалі на мадярському, а в деяких селах цього району українського взагалі не знають - він ними і не треба, тому що до кордону 5 км і вони вільно ходять туди-сюди. Природно, що в таких місцях буде мішанина не на користь української мови, якого зараз в Україні, на жаль, і без того мало. Він практично не розвивається і залишився на рівні середньовіччя, а переважна більшість сучасних слів іноземного походження. Ось і виходить, що зараз українська мова виявляється тільки в піснях і анекдотах.
