Ніч – найбільш таємничий період доби. Світ людей засинає і на зміну приходить темрява – пора снів, мрій, сподівань. І саме в цей час на небі спалахує мільйонна міріада зірок. А ви коли-небудь звертали увагу на таке небо? Яке воно величне, непорушне. Це цілий Всесвіт, що існує поряд із нами. І на мить здається, що наш світ у порівнянні надто крихітний, дріб’язковий. А людина – маленька частинка цього всього. І от часом сядеш ввечері на веранді, поглянеш у небо, а там…Тисячі, ні, навіть мільйони небесних світил. З появою місяця біла заграва тільки розгоряється, утворюючи чудові візерунки. Хтось побачить образ людини, хтось – кумедну тваринку, а хтось – розсипані золотисті намистинки. То, певно, якийсь чарівник ненароком загубив свій магічний мішок. Зоряне небо завжди дарувало спокій, рівновагу. Воно було вісником
нового дня. За сузір’ями орієнтувались у дорозі, і вчилися ворожити на майбутнє. Кожен сам міг знайти своє. Вигляд зоряного неба змінюється залежно від пори року: одні сузір’я з’являються, інші зникають. Тому це диво з прадавніх часів вабило людське око. Небо заспокоює та надихає. Я думаю, що кожен із нас хоч раз милувався його величчю та красою, оспіваною не в одному художньому творі.
Якось так ❤❤❤
