1.не винен я тому , що сумно співаю брати мої . 2. зоре моя вечірняя зійди над горою поговорим техесенько в неволі з тобою. 3. не покидай мене пекучий болю не покидай важкая думо - муко . 5. радуйся , земле моя радуйся , рідний народе сонце твоєї свободи цілому світу сія! 6. i слава твоя оживе неодмінно , і доля розквітне ясна моя україно моя україно блакитна моя сторона ! 7. обнімае земля небо голубе о моя вітчизно я люблю тебе ! 8. місяцю-князю, ничкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною . 9. де зелена тополина роздзвеніла слався рідна україно наша земле золота . 10. пісня моя ти підстрелена пташко мусиш замовкнуть і ти . 11. пісня моя ти сердечна дружино серця відра відрадо в дні горя i cліз, як єдине віно к тобі любов у життя я приніс

👇

Ответ:

Никита20071910

20.11.2020

1.Не винен я тому, що сумно співаю ,брати мої .
2. Зоре моя вечірняя,зійди над горою, поговорим техесенько в неволі з тобою.
3. Не покидай мене, пекучий болю, не покидай, важкая думо - муко .
5. Радуйся , земле моя! Радуйся , рідний народе!Сонце твоєї свободи цілому світу сія!
6. I слава твоя оживе неодмінно , і доля розквітне ,ясна моя україно, моя Україно, блакитна моя сторона !
7. Обнімае земля небо голубе,о моя Вітчизно, я люблю тебе !
8. Місяцю-князю, ничкою темною тихо пливеш ти стежкою таємною .
9. Де зелена тополина роздзвеніла жита... Слався, рідна Україно, наша земле золота .
10. Пісня моя, ти підстрелена пташко, мусиш замовкнуть і ти .
11. Пісня моя ,ти сердечна дружино, серця відра відрадо, в дні горя i cліз, як єдине віно к тобі любов у життя я приніс.

4,6(64 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

Iliyz

20.11.2020

Відомий філософ доби Відродження сказав: «Рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе». У XVII столітті, коли європейські митці та науковці почали активно вивчати історичну спадщину своїх народів задля доведення самобутності й оригінальності культури кожного з них, ці слова стали символічними. Сьогодні, у столітті XXI, вони надзвичайно актуальні для українців, бо, напевно, небагато у світі націй, які так погано знають свою історію.
Ця проблема виникла не на сучасному етапі. Відтоді, як Україна опинилася під владою Польщі, Литви, Угорщини, Росії, її історія почала замовчуватися, а очевидні факти ідеологічно перекручувалися. Такі процеси тривали багато століть, і лише нині, у незалежній країні, стало очевидним, що незнання національної історії - справжня трагедія українського народу, який досі не визначив свого місця серед інших народів світу, не усвідомив своєї значущості.
Питання необхідності вивчення українцями вітчизняної історії піднімалося багатьма культурними діячами нашої країни. Уперше це зробили поети-романтики, збирачі фольклору, етнографи, фольклористи. Усі вони наголошували на тому, що знання історії - це духовна сила кожного громадянина, яка, за висловом М. Максимовича, здатна вивести людину із «тьми на світ Божий». Лише маючи таку силу, український народ зможе протистояти поневоленню й відстоювати своє право на незалежність.
Т. Шевченко розкрив цю ідею через образ «великого льоху», який чекає, коли його «розкопають». Цей образ-символ уособлює історичну скарбницю України, що й досі залишається по-справжньому не пізнаною.
Найповніше проблема незнання українцями національної історії була розкрита О. Довженком, який дуже болісно сприймав таку недбалість, вбачаючи у ній причину всіх негараздів України, джерело невдач і поразок її народу у боротьбі за існування. Слова, що й досі звучать докором для нас, письменник вклав в уста ворога України, героя кіноповісті «Україна в огні» Ернста фон Крауза: «У цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання Бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова "нація" остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників... От ключ до скриньки, де схована їхня загибель».
Митець, який найвищим своїм покликанням вважав служіння рідному народові, вперше на повний голос сказав про те, в чому так боялися зізнатися українці: ми не маємо історичної гордості, бо просто не знаємо, чим і як можна гордитися.
Якщо народ не знає своєї історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися такою слабкістю і висвітлити історичні факти по-своєму, задля своїх інтересів, що досить часто сьогодні й відбувається. Саме з цієї причини в Україні виникають суперечки з приводу того, чи потрібно визнавати голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу, чи варто проголошувати тих чи інших осіб (як-от: І. Мазепу, С. Бандеру, Р. Шухевича) національними героями, чи доцільно знищувати пам'ятники комуністичних діячів, та з багатьох інших питань. Усі ці непорозуміння (а вони інколи набувають величезних масштабів!) є наслідком незнання громадянами нашої країни історичних фактів, яке робить їх відкритими для будь-яких ідеологічних впливів.
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія - це не просто минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.
Сьогодні українські освітяни та науковці приділяють велику увагу «історичній освіченості» молоді, запроваджують у навчальних закладах спеціальні курси, організовують заходи, спрямовані на виявлення рівня знань про історичні події, відгомін яких викликає резонанс у сучасному суспільстві. Головна мета історичної освіти полягає у «навчанні вчитися» на помилках своєї країни, адже лише вміння усвідомлювати й аналізувати історичні помилки до запобігти їх повторенню. Саме це, на мою думку, є однією з головних передумов успішної розбудови нашої держави.

4,4(49 оценок)

Ответ:

dashkastroga

20.11.2020

Твір "Для чого потрібно вивчати рідну мову?" :

Кожен з нас повинен знати рідну мову та вивчати її. Знання рідної мови свідчить про високоосвіченість, духовність, культурність людини. Річ у тім, що рідна мова обслуговує всі сфери діяльності суспільства. Нею спілкуються у школах, вищих навчальних закладах, державних установах. І якщо людина проявлятиме незнання мови, то вона викликатиме неприязнь.

Українська мова - мова нашої Батьківщини. Нею матуся співала нам лагідних колискових пісень, зверталася до нас ласкавим словом. Ми - діти України, тому було б неправильно не знати рідної мови. До того ж, чим більше мов знає людина, тим краще. Я пишаюсь тим, що українська мова - моя рідна, яку я знаю з дитинства, адже вона є однією з наймелодійніших мов світу.

4,4(21 оценок)

Это интересно:

Хобби-и-рукоделие

20.03.2023

Легко создайте панно воспоминаний с помощью этих простых шагов...

Финансы-и-бизнес

11.03.2020

Как создать инвестиционный план: шаг за шагом...

Компьютеры-и-электроника

30.09.2020

Как заглушить беспроводную сеть: 5 способов защиты вашей Wi-Fi сети...

Искусство-и-развлечения