Був звичайний день. Вчителька молодших класів пішла до банку по кредит і зустріла свого учня. Вчитель: Ганно,доброго дня. Ти мене пам` ятаєш? Ганна: Марина Василівна? Хіба це ви? Вчитель:Так, постаріла мабуть? Ти тепер у банку працюэш? Ганна: Так,вже 10 років тут. Вчитель: Розкажи, що в тебе змінилось в житті? Ганна: Я вийшла заміж,народила двох дітей. Нещодавно приїхала з Польші. У мене там брат живе,їздила в гості. А ви як?Чому прийшли до банку? Вчитель: Донька моя заміж виходить,потрібні гроші на весілля. Пришла брати кредит. Ганна: Та ви що? Я позичу стільки,скільки треба. Вчитель: Дякую,Ганно. Хай щастить тобі. А я піду до дому,треба ще обід готувати. Марина Василівна пішла до дому, а Ганна ніяк не могла повірити,що зустріла таку рідну людину.
[с т р у м е н’ і л о]