Ще змалку нас учили, що природа — це велике багатство і її треба берегти. Все це вірно. Але в останні століття природа все більше страждає. А винуватцем цього явища є людина. Так, саме від людини потрібно охороняти природу. І ось чому. Людина давно втручається в природні процеси — змінює рельєфні поверхні, створює штучні озера та русла річок, розводить одні види тварин і рослин, знищуючи при цьому інші, добуває корисні копалини. Але про наслідки мало хто замислюється. Взяти хоча б повітря. На перший погляд як воно може зникнути? Але питання в тому, яке воно стало. Забруднене творіннями людини — автомобілями, трубами фабрик і заводів. А брудне повітря вбиває наші легені. Те ж саме з водою: відходи виробництв, які потрапляюють у воду, отруюють все навколо — рослини, тварин і людей. Таким чином, тут буде доречне прислів’я, яка говорить, що людство «рубає гілку, на якій сидить». Тому найголовніша задача людини — не забруднювати воду, ліс, повітря. Одним словом, не шкодити природі, а допомагати їй. Потрібно всього лише почати з себе: загасити багаття після відпочинку на природі, прибрати за собою сміття, зробити годівниці для птахів взимку, не зривати рідкісні квіти, та й взагалі не зривати рослини без потреби. Подумайте над тим, яким стане життя навколо нас, якщо ми самі все знищимо.
На мою думку, інтелектуальна праця варата поваги більше, бо не просто так нам усім знайом цей вислів: "Сила є, розуму не потрібно". Щоб працювати інтелектуально, людина повина багато чого знати та мати певні навички. Щоб працювати фізично, не потрібно майже нічого, не потрібно мислити, як і що зробити. Звісно ж, "усі професії потрібні, усі професіїї важливі", але особисто у мене більш поваги виникає до людей інтелектуального труда. Бо, наприклад, як важко бути лікарем? Як важко спочатку добре вивчитися, а потім ще й лікувати інших людей? Або як важко бути вчителем, коли потрібно добре знати не тільки свій предмет, а ще й дитячу психологію.. Усі ми різні і маємо різні можливості, але кожен повинен прагнути кращого та розвиватися якомога більше.
На мою думку, інтелектуальна праця варата поваги більше, бо не просто так нам усім знайом цей вислів: "Сила є, розуму не потрібно". Щоб працювати інтелектуально, людина повина багато чого знати та мати певні навички. Щоб працювати фізично, не потрібно майже нічого, не потрібно мислити, як і що зробити. Звісно ж, "усі професії потрібні, усі професіїї важливі", але особисто у мене більш поваги виникає до людей інтелектуального труда. Бо, наприклад, як важко бути лікарем? Як важко спочатку добре вивчитися, а потім ще й лікувати інших людей? Або як важко бути вчителем, коли потрібно добре знати не тільки свій предмет, а ще й дитячу психологію.. Усі ми різні і маємо різні можливості, але кожен повинен прагнути кращого та розвиватися якомога більше.
