У сучасній українській літературній
мові вживаються переважно повні
прикметники, що мають у всіх формах
відмінкові закінчення:
добрий, доброго, доброму, добрим, на
доброму.
Короткі прикметники виступають
у називному і знахідному відмінках
однини чоловічого роду:
зелен, ясен, красен, дрібен, срібен,
повен, рад, ладен, винен, потрібен.
Більшість з них — якісні прикмет
ники. Коротку форму мають також
присвійні прикметники із суфіксами
-ів- ( їв ), -ин- (їн-):
Василів, Андріїв, Ганнусин, Софіїн
УВАГА!
Повні прикметники змінюються за родами, чис
лами і відмінками, короткі — незмінні.
Загальновживаними є повні фор
ми. Короткі форми вживаються пере
важно в розмовній мові, поезії й на
родній творчості:
Пливе човен води повен (Нар. тв.).
І шумить, і гуде, дрібен дощик
іде (Нар. тв.). Та світи ж ти їм до
рогу, ясен місяць угорі (П. Тичи
на). Рад би ще раз він побачить
отаку зиму (В.Сосюра). На доб
раніч, мій дивен краю (В.Стус).
Воістину прекрасен світ вночі
(Є. Плужник).
Повні форми прикметників бува
ють стягнені (добра, добре, доб
рі) і нестягнені (добрая, добреє,
добрії).
Нестягнену форму можуть мати
іменники жіночого і середнього роду
в називному та знахідному відмінку
однини та в називному множини.
ПОРІВНЯЙТЕ!
Стягнена Нестягнена
-а (я ), -е (є ), -і ( ї ) -ая (я я ), -еє (єє), -її 0
висока, високе, високі високая, високеє, високії
синя, синє, сині синяя, синєє, синії
чиста, чисте, чисті чистая, чистеє, чисти
дружня, дружнє,
дружні
дружняя, дружнєє,
д р уж н ії
Грама тика: морфологія, синтаксис
Стягнені форми утворюються від
нестягнених так: приголосний [/], що
був між голосними в закінченнях,
зник; два однакових голосних за
кінчення стяглися в один звук:
веселаія —* веселаа —* весела;
темнеіе —* темнее —*• темне.
Нестягнені форми прикметників
уживаються в розмовно-побутовому
стилі, фольклорі, а в художніх тво
рах виступають як засіб вираження
врочистості, емоційної піднесеності й
стилізації під народнопісенну мову:
Ой, у святую неділеньку
Рано-пораненьку
Не сизії тумани уставали,
Не буйнії вітри повівали,
Не чорнії хмари наступали,
Не дрібнії дощі накрапали,
Коли три брати із города Азова,
Із турецької бусурменської
Великої неволі утікали…
Нар. те.
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Там матір добрую мою
Ще молодую у могилу
Нужда та праця положила.
Оживуть степи, озера,
І не верстовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться.
З те. Т. Шевченка.
Удосвіта прибули фургони зі спорядженням, привезли бутафорію. Прибули техніки з апаратурою, освітлювачі, гримери костюмери… колектив людей, які справді все вміють.
Художники-декоратори вже спорудили курінь для знімань. Взагалі непогано вийшло. Невдовзі, певно розпочнуться хвилини священнодійства, коли режисер на майданчику відкличе актрису вбік, щось шепне їй як напуття перед польотом і вона кивне на знак згоди: зрозуміла, мовляв, а потім внутрішньо перевтілюючись увійде в світло, в те коло камер і юпітерів. Оператор випростається, зиркне сюди, гляне туди: миттю оцінить усе. "Промінь лівіше, промінь правіше!" - чутимуть освітлювачі владні його команди і виконуватимуть їх швидко…
- Доброго ранку.
- Чи не могли б Ви мені відповісти на одне запитання?
- Так, але якщо це не стосується мого життя.
- Це стосується Вашої літературної творчості.
- Звичайно, можу.
- Скажіть, будь ласка, чи актуальні ваші поезії зараз?
- Літературна творчість актуальна завжди.
- А саме поетичні твори?
- Я вважаю що так, тому що людині необхідно читати поетичні твори. Деякі читають поезію для заспокоєння, інші - для натхнення. Кожен читає вірші для потреб власної душі.
- А чи завжди люди сприятливо сприймали Вашу творчість?
- Час усе змінює, було, що люди раділи кожній написаній мною строфі, але не всі люди - деякі не розуміли творів і,критикуючи їх, завдавали мені болю.
- Дякую за розмову. Ви мені дуже багато розповіли.
- І тобі дякую за питання. На все добре.