Від тихого лісу віяло тривогою.Ще досі біле небо враз стало чорним, роздався гуркіт грому. Я піднявся на невеликий пагорб краще роздивитися дорогу. Мій навігатор крутив стрілкою у різні боки неначе кажучи:"Хлопче, чого стоїш? Ноги в руки і біжи куди очі бачать!". Тоді я й схаменувся. Дременув кудись в ліс. Малесенькиі краплі дощу сікли мені обличчя , але я не зупинявся. Спинились мої ноги , як тільки побачив сухеньку малу хатину біля озера. Спалах , гуркіт жахливого грому , іще спалах... Не знаю, що відбулося , але зранку я прокинувся у хатині , біля мене сиділа із чашкою в руках старенька бабуся...
р. трьохсот тридцяти двох ; сімдесяти двох; ста вісімдесяти шести
д трьомстам тридцяти двом; сімдесяти двом ; ста вісімдесяти шести
з.= н. н.
о. трьомастами тридцятьма двома; сімдесятьма двома; ста вісімдесятьма шістьма
м. на трьохстах тридцяти двох; на сімдесяти двох; на ста вісімдесяти шести