Альпійські пейзажі в Українських Карпатах
Альпійські зелені гори з білястої шапкою, ароматними рослинами, тихими озерами і бурхливими річками знайомі багатьом. Але Карпати приготували не менше мальовничі краєвиди в тандемі з неймовірно теплою та відкритою гостинністю місцевих жителів. Вируючі гірські річки та водоспади заворожують, аромат ялиць, сосен та лугових трав ніжно обволікає, а мелодійний звук трембіт розноситься на багато кілометрів. При всій пишноті карпатської природи однієї з справжніх «родзинок» є озеро Синевир. Його води настільки чисті що навіть на найбільшій глибині видно дно водойми. Про це озеро місцеві розкажуть романтичну легенду і обов'язково прикрасять свою розповідь смачніми частуваннями. Можемо сказати одне: побувати в Карпатах і не відвідати Синевир – справжній злочин.
Объяснение:
Мама простим олівцем робить маленький ескіз, розташовує фігури всіх дійових осіб, яких треба намалювати. Іноді таких ескізів кілька, з них мама вибирає найкращий. Потім вона повторює такий самий малюнок, тільки більшого розміру. Робить олівцем начерк, а потім починає малювати фарбами.
Ось, наприклад, сьогодні мама малювала Попелюшку. Кілька днів перед цим на її столі лежали книжки про історію французького костюма XVII—XVIII століть. Мама їх ретельно вивчала, розглядала ілюстрації, робила замальовки. Не може Попелюшка носити український костюм, її треба одягти у французький. Спочатку Попелюшка з'явилась у своєму бідному одязі, а потім, як і в казці, в бальній сукні. І один, і другий костюми були зроблені за реальними мотивами.
І королівський палац мама намалювала такий яскравий, казковий, але при цьому схожий на справжній.
Дуже цікаво бути казковим художником, пізнавати щось нове, а потім перевтілювати це в казковій формі і дарувати радість і дітям, і дорослим. 1 я буду вчитись малювати і стану казковим художником.
в історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого про івана франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. адже він належить до геніїв: якими тільки талантами не наділила його природа! поет, прозаїк, драматург — уже таке поєднання в одній людині є рідкісним. а він же не просто писав вірші, оповідання і п'єси. майже кожен його твір ставав явищем не лише в українській, а й у світовій літературі.
як поета франка, єдиного у xix столітті, можна порівняти з шевченком. хоча порівняння — справа невдячна, бо кожен поет цікавий і великий по-своєму. можна лише говорити про рівень слави, популярності. чим же збагатив франко українську поезію? він розширив її тематичні межі, жанрові, віршові можливості. серед поетичних творів каменяра є всі види лірики: громадянська, філософська, інтимна, пейзажна. є багато поем, пов'язаних з проблемами тогочасної україни і присвячених загальнолюдським темам. не можна залишитися байдужим до "зів'ялого листя" — ліричної драми про красу і безсмертя кохання. громадянські почуття пробуджують вірші збірки "з вершин і низин", поеми "мойсей" та "іван вишенський". а які глибокі, мудрі його притчі — про красу, про дружбу, про кохання!
франко-прозаїк створив перші в українській літературі повісті й оповідання про життя і працю робітників. раніше й теми такої не існувало — українська проза була присвячена виключно проблемам селянства. "борислав сміється" — твір про початок робітничого руху, початок боротьби праці й капіталу. новою була також тема інтелігенції, до якої франко звернувся у повісті "перехресні стежки". євген рафалович, герой твору, прагне служити народові, захищати його інтереси, але, щоб іти своїм шляхом, йому треба подолати численні перешкоди. підступні дії заздрісних колег, важкі особистості обставини, — здається, все проти благородного адвоката, проти його цілей і намірів. але рафалович все-таки не відмовляється від обраної дороги — робить свою справу. "перехресні стежки" стверджують високе призначення інтелігенції, ідею служіння суспільству, трудящому людові.