Поза сумнівом, в усі часи, у тому числі й сьогодні, людям не обійтись без етикету. Адже уміння поводитися в товаристві, гарні манери, вихованість, вишуканий смак, правильна, багата мова, ввічливість, поєднана з почуттям власної гідності, завжди цінувалися в людині. В Україні перші писемні правила поведінки виклав у «Повчанні дітям» великий київський князь Володимир Мономах. Він писав, щоб у домі своєму не ледарювати, брехні остерігатись, а куди б не прийшли і де б не зупинились, потрібно нагодувати і напоїти нужденного. Найбільше, на його думку, потрібно шанувати гостя. Хворого слід провідувати, покійника провести в останню дорогу, бо всі ми смертні. Ніколи не проминути людину, не привітавши її, не сказавши їй доброго слова. Дотримання норм етикету роблять людину благородною, приємною іншим. Згадаймо Наталку з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Вона любить і поважає свою матір і готова слухатись навіть тоді, коли Терпелиха намагається примусити її вийти заміж за нелюба. Дівчина вміє красиво висловити свою думку, шанобливо ставиться до старших. Правила поведінки й етичні цінності відображені також в усній народній творчості, зокрема в прислів’ях та приказках: хоч не пишно, та затишно; не май сто кіп у полі, а май друзів доволі тощо. Змінюються часи, змінюються й правила етикету: замість незрозумілих для сучасної людини застарілих правил з’являються нові, пов’язані з технічним прогресом. На мою думку, це правильно. Обов’язково мають існувати певні етичні норми, і їх слід дотримувати, бо є одна спільна умова: людина ні своєю поведінкою, ні зовнішнім виглядом не має завдавати незручностей іншим.
Наше минуле - неоціненний скарб. Завдяки нашим пращурам ми маємо життя і різні можливості, яких вони були позбавлені. Тому іноді в житті настає момент, коли починаєш думати про буття і призначення людини на землі. Чи варте наше життя чогось цінного у плині хвиль великого океану віків? Чи не питали ви себе, як залежить майбутнє всього світу від нас самих?
Кожного дня ми спілкуємось, робимо певні дії і тим самим змінюємо життя інших. Тому кожна людина конструює майбутнє всієї планети. Варто зазначити, що ми не можна судити про те впливає людина на майбутне чи ні лише на основі великих подвигів. Так, ми звичайно ж повинні поважати національних героїв, вчених та багато кого ще, тому що саме за їх до ми маємо саме це майбутнє, без війни і з комфортними умовами. Та чи думали ви над тим, що велике складається з молого, і що деякі зовсім невідомі люди, які жили, живуть і будуть жити, просто з дня у день несуть добро ішим і тим самим змінюють майбутнє. Чи не у цьому сенс життя?... Просто зберігати і дарувати своє добро...Кожен хто усвідомив своє призначення у цьому сенсі вже зміним своє майбуинє!
Тому я вважаю, що майбутнє неодмінно залежить від мене і мого ставлення до інших, і те що людина всетаки не дрібна піщінка, на яку можно наступити і не помітити цього, а цілком вагома частина життя всієї планети.
