Найбільшою книжкою у світі є "Суперкнига". Її розміри-дві цілих сімдесят чотири сотих на три цілих сім сотих метра, а вага- двісті п'ятдесят дві цілих шість десятих кілограма. Вона має триста сторінок і була опублікована в Денвері (США) у тисяча дев'яносто сімдесят шостому році.
Найменша книжка опублікована в тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятому році в Шотландії в кількості вісімдесят п'ять примірників. Це дитяча казка "Старий король Коул". Вона була надрукована на папері розміром одну цілу одну десяту міліметра. Її сторінки можна переглядати обережно за до голки.
Объяснение:
Нам точно такое же задали я уже сделала :)
Піднятися вгору
поглянув угору
важко впіймати, зміг упіймати
захотіла вплинути, захотів вплинути
яскраво уявляти, припинив уявляти
мистецтво управління, лишитися без управління
намагання врівноважити, спробуй урівноважити
чай уприкуску з з медом, ласувала впликуску з медом.
відпочиває у твоїх батьків, книга у шухляді, гостює у своєї мами, оцінка в журналі, одягнений у світле, вишня в саду, проживаємо у Львові, волошка в полі, помилка у свідоцтві, гості в хаті, поклала у стіл, пішли у кіно
батьки і діти, батько й мати, війна і мир, добро і зло, журба й радість, небо й зорі, квіти і трави, літо й зима
Старий, похилений, але рідний, дуже рідний, до болю. Для мене рідним домом є бабусин, це рідний дім моїх батьків. Багато будинок бачив на своєму віку, багато вистраждав. Стоїть як дуб столітній. Він може згоріти, зійти під землю, але достатньо як дереву невеличкого паростка і у ньому знову зародиться життя.
Його знову підбілюють, підмуровують, очепурять, навколо нього висіють чорнобривці, зроблять огорожу. І знову все буде як раніше, своїми світлими вікнами буде споглядати на сільську вуличку, де вже в її кінці молода сім’я зводить новий будинок.
Коли вже він дуже старий, починає хилитися, на те, щоб звести новий коштів немає, то його підпирають дубовими колодами. І він знову стоїть на перекір усім негараздам. А коли його і руйнують, то обов’язково берусь дещо з нього для збудування нового будинку. Таким чином батько передає частину дому своєму синові, а син вже своєму сину.
Хтось помирає, хтось народжується, і так стоїть наш отчий дім, як пам’ятник, тим хто перший почав тут будувати і жити. Тож нехай живете ви багатих палацах с пишним вбранням, над вашими головами сяють кришталеві люстри, але ніколи не забувайте батьківський дім.
Саме від вас залежить, що залишите своїм дітям у спадщину. Шануйте те, що вам залишили батьки. Не забувайте батьківський поріг, якщо не склалося жити в отчому домі, то заходьте до нього якомога частіше, бережіть про нього пам’ять в своєму серці.
Будучи вдалині від нього згадуйте те подвір’я, де бігали в дитинстві, де починалося ваше життя, де ви зробили перші кроки, сказали перші слова, звідки вперше пішли до школи, і де батьки благословили вас до шлюбу. Завжди носіть у серці ці спогади.