Т. Г.Шевченко з’явився у моєму житті, коли я була маленькою. Читала твори великого поета – і все більше переконувалася, що Тарас Григорович Шевченко – незвичайна людина. Його талант, любов до рідного краю, вболівання за долю українського народу, ненависть до гноблення тривожили мою душу. Т. Шевченко став для мене духовним наставником. Я захоплююся його „Кобзарем”, який відкрив переді мною картини минулого кріпацького життя, викликав сльози співчуття. Саме завдяки цій книжці я зрозуміла трагедію українського народу з його вічним прагненням до свободи.
Моя кімната невелика, але дуже затишна. мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь. перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. у шухлядах столу я зберігаю зошити та інші шкільні речі. біля столу — стілець, на якому я сиджу, коли роблю є завдання. коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. далі — шафа для одягу. з іншого боку вікна розташований мій спортивний куточок — шведська стінка, поперечина, на якій можна підтягуватися, щоб тренувати руки, а також шкіряна боксерська "груша". тут я роблю ранкову зарядку. біля цієї ж стіни стоїть моє ліжко, точніше, розкладений диван. коли до мене приходять друзі, його можна скласти, щоб зручно було сидіти. на стіні над диваном висить невеличкий килим. постільна білизна зберігається в комоді, що стоїть у кутку. на комоді сидять мої пухнасті м'які друзі: ведмедик, заєць та собака з одним вухом. на стіні над комодом — кілька моїх малюнків. на підлозі лежить килим сіро-зеленого кольору. шпалери на стінах кімнати світло-зелені, меблі зі світлого дерева. ось такий у мене в кімнаті інтер'єр.
Минулого тижня, петрик разом із своїм другом васьком і класом поїхали до музею. вони бачили багато цікавинок: кістки вимерлих звірів, історичні пам`ятки, різні вироби. можна сказати - усе, чого душа забажає. ось вони приїхали до свого села, і почали обговорювати свою поїздку.. - о це так подорож! ( сказав 1 учень ( петрик )) - да не то слово! ( підхопив його друг вася) - васю, а що тобі найбільше? - спитав петрик - да навіть не знаю, вибрати тяжко, але якщо так, то найбільше мені сподобався відділ зі зброєю, та розповіддю про військові дії. - захоплено вів вася - а тобі що набільше, петрику? - спитав вася. - ну якщо чесно, мені сподобався відділ, про еру динозаврів, де було дуже багато експонатів та їх характеристика. я дуже хотів би, щоб у мене був мій ій динозаврик. - розповідав петрик. - ну це б виглядало кумедно, а ти бачив той відділ із різними восковими фігурами? - спитав васька, вони схожі на солдатиків, тільки нажаль їх зачіпати не можна. - да, він досить вражаючий. - відповів петрик, я тут подумав, а ти хоч розумієш скільки було витрачено на це часу, пошуки, розповіді, екскурсоводи. - напевно для цього потрібно мати велику кількість вільного часу. - відповів вася. - ну, якщо подумати, то ми повинні дякувати цим людям, які створили цей музей, вони внесли великий внесок - сказав петрик - та й не тільки, вони цим показали історію нашої планети. - сказав вася. - слухай, в мене народилася нова ідея! - захопливо сказав петро. - і яка ж це? знову кур будемо на приманку використовувати ? - глузливо спитав васька. - та ні, дурню, давай коли виростимо, теж шукатимемо різні артефакти, та памятки нашого народу, ти хоч представляєш які ми станемо знаменитими? - сказав петрик - а це ідея, тільки давай подумаємо над цим завтра, бо щось спати хочу.- відповів васька. - так, я с тобою згоден, сьогодні був тяжкий день, час відпочити. пісял цього хлопці розійшлися по своїм хатам ну как-бы вот тебе пример, можешь подправить.
