Одного разу ми відпочивали на березі місцевої річки. З нами був також наш собака - Рекс. Він безтурботно обстежував прибережні кущі. Погода була дуже гарна. Згодом всі й забули про песика. Раптом десь почувся його схвильований гавкіт. Я з друзями покинула частування та пішли на голос Рекса. Він стояв напроти якогось куща та зацікавлено його обнюхував. Коли я відхилила кущ, всі побачили гніздо дикої качки. Нарешті стало зрозуміло, чому собака підняв такий галас. Ми, звичайно, відігнали його подалі, щоб не налякати малесеньких каченяток. З того часу вони стали для нас добрими друзями. Кожного разу повертаючись до річки я їх підгодовую. Ось така пригода.
Узагалі моя кімната не зовсім особисто моя, тому що в ній стоїть телевізор. А телепередачі дивляться й батьки. Але у всьому іншому хазяїн тут я. Тут знаходяться мій письмовий стіл, книжкова шафа і книжкові полиці, диван, на якому я сплю, невеликий столик-тумбочка, де зберігаються мої ігри. Поруч — велике крісло, забравшись у яке з ногами, я люблю читати. А головне — в моїй кімнаті є куточок, де стоїть магнітофон і висять на стіні дві карти, різні таблички й цікаві мені картинки. Хочу пояснити, що це за таблички. Я їх давно колекціоную. Наприклад, є такі: «Без стуку не заходити», «Ідучи — гасіть світло», «У нас не палять», «Дотримуйтеся тиші» тощо. Висять вони просто так, без системи. Я знаходив їх на різних розвалах, деякі мені дарували. Мама час від часу погрожує, що викине, але мені вони подобаються.Одна з двох карт — це карта нашої області. Я люблю іноді відшукувати на ній селища, річки, про які щось почув, відзначати місця, де вже побував.Я дуже люблю свою кімнату і, коли їду куди-небудь, незабаром починаю за нею нудьгувати. В ній улітку завжди прохолодно, тому що у вікна заглядають два величезних каштани, а взимку тепло й затишно завдяки гарячій стінці каміна.
