Великдень - світле свято миру, любові та взаєморозуміння. За біблійними легендами, у цей величний день Господь воскрес із мертвих і пробачив усі гріхи людям. Мільйони людей святкують Великдень сім'ями, намагаються побачитися з найдорожчими та найближчими людьми. Для мене це свято грає особливу роль. Ми збираємося усією родиною до церкви, освячуємо там ошатний коник з паскою та крашанками - великодніми символами, які так і радують душу. А коли приходимо додому, мати з бабцею накривають на стіл, викладують усі смаколики і уся величенька родина сідає до столу снідати. Так радісно гати за рідними які, зібравшись разом, щось жваво обговорюють, розповідають історії та обмінюються новинами, порадами, адже світ великий, не надто часто вдається усім отак зібратися й провести час разом, але Великдень якось легко та раптово об'єднує сім'ї, рідних даруючи такі дорогоцінні години для кожного з нас. Можливо, хтось інший святкує Великдень по іншому та вкладає зовсім інший зміст у це свято, але для мене свято Паски завжди насамперед буде святом родинної єдностію
Жив собі маленький жолудь на прізвисько малий. він був найменший з усіх жолудів на своєму дереві, і тому всі більші жолуді кепкували над ним, що його дуже легко розчавити. і от одного разу, коли великі жолуді зібралися та знову стали кепкувати над малим, йому стало дуже сумно, він образився і розплакався. а тут якраз прийшли злі хлопці-бешкетники і почали рвати і чавити жолудів. великі жолуді злякалися і закричали: «і! » маленький жолудь почувши це відразу прибіг, хлопці побачили його і стали чавити, але так і не змогли це зробити. тоді хлопці подумали, що цей жолудь напевне зачарований, злякались і порозбігались. а всі великі жолуді підбігли до малого, почали його підкидувати вгору і красно дякувати за те, що врятував їх від бешкетників! а після цього всі маленького жолудя почали шанувати і ніхто більше його не ображав.
