"Грайливий вітер"
На дворі - осінь ... Дні такі різні:то холодний, з дощем і похмурим небом, теплий, з ошатними урочистими деревами і з сяючими, як вітражі, різнокольоровими листям, разносимыми повітряними потоками по проспектах вулицях ... над парками і будинками ... за межі міста ... над полями ... Де вони лягають на землю, втомлені від польоту, але грайливий вітер знов підхоплює їх і, сяючи, як золоті монети, разом з повітряними павутинками і райдужними краплями дощу, вони пливуть в долонях вітру і він шепоче їм:" Дивіться, як прекрасна наша планета ... Як вона красива ... І ви - частина цієї краси. Так летите ж і устилайте сяючою осінньої парчею і м'якими квітчастими теплими килимами землю, прикрашайте і бережіть її, щоб навесні знов зазеленіла трава, розквітли перші квіти ... і дерева, коріння яких ви захистите себе від холоду, знову відповіли б на заклик весни і огорнулися прекрасною листям і все стало б теплим, яскравим і красивим!" Посміхаючись, вітер надуває щоки, обережно дме ... і золотий вихор зорепадом здіймається і повільно планує в повітряних потоках на землю ... А вітер махає услід листю долонею і шепоче:" До наступної весни ... До зустрічі ... ) "
Сижу зараз в лікарняному ліжку і дивлюсь на осінній дощ, і згадую вчорашній день ...
Ми з друзями збирались походити по калюжам, після дощу. Мама дістала татову дитячу куртку, яка була на мене зовсім велика.І заставила мене у ній іти до друзів. Я зівсно її зняв, бо подумав що друзі глузуватимуть з мене. А надворі було холодно. Я весь час згадував про мамині слова " Не знімати куртку". Але сміх друзів також був важливим. Мені все було холодно і холодно. Звісно я простудився, але все - таки розпові матусі про цю історію. Вона ніжно мене пригорнула до себе і мені враз стало тепліше.
А за вікнами плакав дощ ...
має обставинний відтінок (до нього, крім питання який?, можна поставити ще питання чом у? за якої умови? незважаючи на що?, і стоїть воно переважно на початку речення): Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку (О. Донченко). У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (1. Нечуй-Левицький).