Рідна природа - це все, що нас оточує. Те, що не створено людиною, а було й без нас, людей. Рідна природа - це синиця, що прилетіла до тебе на балкон. І клен, що росте у дворі. Навесні листочки в нього ніжні, клейкі, а восени - яскраво-жовті. І дощ, що почався саме тоді, коли ти вертався додому зі школи. І веселка, що вигнулася дугою, як тільки дощик перестав і виглянуло сонце
Рідна природа - цей той пейзаж, що ти звик бачити поблизу свого міста або села. Це наповнений звуками ліс, таємничий і дрімучий, якщо ти живеш у зоні, де є лісу. Або степ, що тільки навесні буває зеленої, а на початку літа вона вже вигорає й жовтіє. Або, може бути, тундра, якщо ти живеш на півночі. В інших місцях уже щосили літо, а у вас у тундрі тільки зацвітають ніжні квіти рододендрони на землі, тільки-но освободившейся від снігу
Звичайно, люди розташовують свої населені пункти поблизу водойм - рік або озер. Річка, що протікає через твоє місто і є рідна природа. Її вода, її мешканці, рослини, риби - це всі рідна природа. А, може бути, тобі повезло народитися й жити на березі моря? Виходить, рідна природа в тебе - це море. І його кам'яний або піщаний берег, і чайки, які розвіваються над водою, і зелені хвилі, що викидають на берег водорості. Рідна природа - це те, що завжди буде з тобою й те, що ти любиш, тому що воно належить і тобі
Наш народ дуже співочий. Позбавлений права на навчання, люди в піснях передавали свої страждання, наміри, мрії.
Важка доля простого народу закарбувалась у пісні «Зажурилась Україна». У той час татарські набіги спустошували села. Тому батьківщина, як мати, тужить за своїми поневоленими синами та дочками, затоптаними дітьми. І серед нещастя виростає протест на захист свого краю: «Бери шаблю гостру, довгу та йди воювати».
Так народжувалися герої-козаки Запорозької Січі та їхні кошові отамани, котрі доблесно захищали своє рідне. Мужність Івана Сірка оспівана в історичній народній пісні «Та ой як крикнув же козак Сірко». В народній уяві славні козаки завжди були орлами, бо гнали з рідної землі ворогів.
Ще одною оспіваною у піснях постаттю став гетьман Богдан Хмельницький. Пісня «Ой не той то хміль» прославляє його полководський талант у битві під Жовтими Водами. Ще було багато перемог на рахунку Хмельницького, та ця битва стала першою цілковитою перемогою над польською шляхтою.
Пісня «Ой Морозе, Морозенко» дійшла до нас у багатьох версіях. Він у перших лавах ішов на ворога, сміливо дивився в очі смерті на полі бою. Та сили були нерівні: «Не вернувся Морозенко, голова завзята». Його безстрашність, коли «замучили молодого татари прокляті», не могла бути забута. Вона назавжди залишилась у народних піснях, дійшла до нашого часу.
Славу славних запорожців продовжили гайдамацькі повстанці. У пісні «Максим козак Залізняк» оспіваний переможний похід на Жаботин: «накидали за годину панів повні шанці». Значне перебільшення можливостей гайдамаків тільки підкреслює захоплення їхньою мужністю.
Не менш відомим героєм був ватажок селянського повстання проти кріпацтва Устим Кармалюк. Не міг спокійно дивитися на важку долю своєї родини: «Як згадаю про їх муку, сам гірко заплачу». Тому «зібрав собі славних хлопців», щоб забирати багатство, нажите важкою працею кріпаків, від багатіїв та ділити по-справедливості між бідними. Домівкою йому став темний ліс, він надійно ховав повстанців від переслідувачів: «А так треба стерегтися… , хоч, здається світ великий, та ніде ся подіти». У нагороду за його мужність народними піснями «Кармалюка в світі споминають» до сьогодні.
В історичних піснях закарбувалася пам'ять про славних героїв та їхні доблесні вчинки, незвичайне минуле України, сподівання наших предків. Наше завдання вивчати минуле, щоб не втратити майбутнє. А допоки лунатиме народна пісня, історична слава України житиме вічно !
Я вважаю, що найкращий друг людини — природа. Оповідання українського письменника Михайла Чабанівського «Вірний» доводить, що саме від людини залежать її стосунки з навколишнім світом.
Ігор, головний герой твору, змальовується чутливим і добрим хлопцем. Його дуже збентежило те, що він побачив у сусідньому дворі: незнайомий одноліток мучив маленького песика. Щеня скавучало й не встигало бігти за своїм катом. Ігор запропонував сусідові забрати його собі. Цуценя виросло в спритного собаку завдяки дбайливому догляду героя. Не сподобався Ігорю його сусід Тимко. Це був жорстокий хлопець. Одного разу він розорив лелече гніздо. Наступного року ображені птахи більше не прилетіли до хати Тимка.
Не зміг він і подружитися зі своїм цуценям, Тарзаном, який так і не навчився слухати свого хазяїна.
Отже, тварини дуже гостро відчувають, як ми до них ставимося, і віддячують нам тим же.