Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Бузок.
Хочу розповісти про дерево, яке росте у моєму дворі. Воно називається бузок.
Ще молоде, тому не дуже високе. Весною розцвітає ніжним білим цвітом. Чудовими пахощами наповнює повітря. У цю пору сидиш на лавці біля бузку, мов у чарівній казці. У спекотну літню пору бузок створює прохолоду та затишок. Взимку на гілці висить годівничка. Горобці, синички, снігурі щебечуть біля самотньої лавки.
Я люблю свій затишний двір. Невисокий бузок прикрашає його.
Горіх.
У моєму дворі росте крислатий горіх.
Колись пташка занесла плід. Він пустив корінці. Через багато років виросло дерево. Він високо піднімається над будинком. Після цвітіння завжди рясно покривається плодами. Зелені великі листочки та кульки довгий час прикрашають його.
Восени плоди чорніють і падають на землю. Діти люблять поласувати смачними горішками дерева, що росте у моєму невеликому дворі.
Яблуня.
У нашому дворі росте яблуня.
Не одна дитина виросла на його віку. А яблуня щораз цвіте та плодоносить. Весною вона вкривається великими біло-рожевими квітами. А восени дає щедрий врожай. ЇЇ яблука червоні та великі. Вони дуже смачні.
Усі у дворі з великим задоволенням смакують соковиті яблуневі плоди.