Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. Це був зовсім звичайний літній день. Я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. Від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось.Одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. Його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок. Через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. Схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів. На грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. Потім я зрозумів, що то був перекладач. Я підійшов ближче. І сказав: - Не дуже-то тямовитий у тебе костюм! Крихітка-космонавт відповів: - Нашій цивілізації так не здається. Я вирішив запитати: - А де ця ваша цивілізація?- О, дуже далеко! Я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.Але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.- А як ти сюди потрапив? - Мій космічний корабель вийшов зладу. Ходімо, я тобі його покажу. Спочатку я мав сумніви. Але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. Це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників. Я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. У голові запаморочилось і я впав. А коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. Друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. Але ж ви вірите?
Ми разом граємося у дворі, багато спілкуємось. Нам цікаво удвох, уміємо веселитися. Часто радимось як виконати домашнє завдання. Дружба особливо пізнається в біді. Коли подруга хвора, я обов'язково телефоную чи провідую її. Допомагаю виконати домашнє завдання. Розповідаю про шкільні новини.
Дружба не може існувати без добрих справ.
У мене є друг Андрій. Ми разом відвідуємо спортивну секцію.
Наші захоплення однакові, тому нам особливо цікаво разом. У вихідні дні я часто з ним тренуюся в нашому дворі. У школі ділюся з ним усілякими смаколиками. Також іноді допомагаю йому виконувати домашнє завдання. Провідую та телефоную, коли друг захворіє. Розповідаю про новини в школі.
Вчера доня жалуется:дали на уроке такое сочинение написать сложноена тему: "Нащо крилатим грунт під ногами?" по віршам Ліни Костенко Я то написала,но мне кажется муть.Сама не поняла,что я там написала.Отредактируй.Я почесла затылок,ума не приложа,что можно написать на эту темку.Грю:дай почитать,шо ты там накропала.Почитала и поняла,что не только редактирвать не надо,а читать и наслаждаться.Стиль и пунктуация автора сохранены.
На мою думку "крила" потрібні для того щоб людина змогла відпочити,помріяти.Взагалі слово "крила"мається на увазі в переносному значенні.Я розумію визначення " Нащо крилатим грунт під ногами"так: людина не може прожити все життя мріями,вона не може нічого не робити,"грунт"їй потрібен для того щоб не лінуватися.Для цього дорослі ходять на роботу,а діти в школу.
Звісно ж людина не може прожити все життя працюючи.Людям потрібно теж інколи відпочивати.Їздити на відпочинок,або хто не може собі цього дозволити можна зробити те,про що дового мріяв.Ще ж можна "надіти крила" та пофантазувати,помріяти,відкрити свій талант,відчути свободу.
Кожна людина має "крила",але не кожен може їх в собі відшукати.
Я підійшов ближче. І сказав:
- Не дуже-то тямовитий у тебе костюм!
Крихітка-космонавт відповів:
- Нашій цивілізації так не здається.
Я вирішив запитати:
- А де ця ваша цивілізація?- О, дуже далеко! Я не знаю, як ви називаєте цю зірку. - відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо.Але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця.- А як ти сюди потрапив?
- Мій космічний корабель вийшов зладу. Ходімо, я тобі його покажу.
Спочатку я мав сумніви. Але коли я побачив цей дивний пристрій - вони зникли. Це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників. Я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. У голові запаморочилось і я впав. А коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. Друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. Але ж ви вірите?