Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Доброта – це прояв всього хорошого , що є в кожній людині . Наскільки він прихильний моральності , настільки і високий його особистісний рівень як людину доброго, чуйного і благородного .
Здебільшого , доброта зароджується в кожному з нас ще з самих ранніх років життя. Радіючи батьківської любові , оточуючим природних красот і теплим сонячним променям , ми формуємо у своєму серці самі добрі і щирі почуття. Ми готові любити весь світ і бути його часткою. Проте з часом проблеми , негаразди , цинічне оточення починає виховувати в людині негативні прояви , готові заступити найсвітліші сторони його характеру . Але якщо в душі живе любов , якщо у свідомості тверді справжні цінності , то і вчинки стануть відбуватися виключно добрі.
Доброта проявляється в сімейних і дружніх відносинах . Розцінюючи любов батьків лише як можливість отримання подарунків , залишаючись при цьому егоїстичним споживачем , не можна вважатися доброю людиною. Використовуючи у власних цілях дружбу , не варто претендувати на звання моральної особистості . Абсолютна щирість , людяність і безкорисливість – це не тільки важливі якості будь-якої людини , але і його впевнена , гідна дорога в справжнє життя .
