Наша сім’я дуже любить дивитися фільми, тому ми дуже часто ходимо в кінотеатр, але фільми які ми дивилися раніше мені подобалися, тільки в невеликому ступені, тому в кіно ходила з великою неохотою. Але одного разу ми пішли на один особливий фільм, який вразив мене дуже сильно. Це був незвичайний кінотеатр і не зовсім звичайний фільм, ми поїхали в Київ і там потрапили на сеанс у кінотеатрі, де показували фільм про хлопчика, який зміг вижити в дуже страшної ситуації, і навчився жити без сім’ї, знайшовши вірних друзів. Він вступив в магічну школу, і став вчитися чарівництву. Він показав себе настільки сильним і стійким, до всіх примхам долі, що здався мені найкращим з усіх героїчних персонажів, і мені навіть захотілося мати такого друга по справжньому. Той фільм йшов дуже довго, кінотеатр був маленьким і переповненим іншими дітьми, але ми з мамою догледіли цей фільм до кінця, а потім вирішили подивитися вдома ще раз, так він нам сподобався. Подивившись фільм, я усвідомив, що навіть маленький хлопчик може змінити наш світ, для цього зовсім не потрібно бути супер- героєм, і володіти чарівною силою, навіть чарівна паличка і та не потрібна, оскільки хлопчик на екрані міг це зробити зовсім не використовуючи ніяку паличку, він просто приносив людям добро, зміцнював їх віру в себе, свої сили, навчав тих хто цього хотів і допомагав слабким піднятися на ноги. Ім’я цього хлопчика, яке так вразило моє дитяче уявлення кілька років назад, було Гаррі Потер, і фільм цей вважається призначеним тільки для маленьких дітей, але і сьогодні я вважаю його найкращим, а той похід в кіно став найкращим у моєму житті.Вийшовши з кіно я назавжди вирішив для себе бути тим ким я є, не прагнути видавати себе за того, ким бути не можу. Цей фільм мене багато чому навчив, такому, що до мені в подальшій дорослого життя, чинити правильно і здійснювати вірні вчинки.
Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії. Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі. Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів. Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників. Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.
