Не одноразово доводилося чути про різноманітність звичаїв і традицій українського народу які використовувался під час проведення багатьох свят.Як ось на вечір Івана Купала наш народ вірив що той хто знайде квітку папороті матиме удачу протягом усього життя. Дівчата плели вінки пускали на воду і вірили якщо вінок попливе уздовж води то дівчина скоро вийде заміж а якщо пристане до берега то їй ще слід почекати.юНАКИ З ДІВЧАТАМИ СТРИБАЛИ ЧЕРЕЗ ВОГНИЩЕ БАЖАЮЧИ ТАК ВИГНАТИ ІЗ СЕБЕ ЗЛИЗ ДУХІВ ТА очистити свою душу.А на Свят Вечір 6 січня українці готували 12 страв та накривали на стіл.Цього дня вони заводили весь скот до будинку і залишали його тут на ніч.пОСІДАВШИ ЗА СТІЛ ВСІ ЧЕКАЛИ КОЛИ ЗІЙДЕ ПЕРША ЗІРКА І ЛИШЕ ТОДІ ПОЧИНАЛИ ЇСТИ.На Різдво діти та молодь ходили колядувати з будинку в будинок з вертепом прославляючи народження Ісуса Христа.Ось такі традиції мого народу.
Мова рідна, як море, – безконечна, могутня, котить свої лексикони, яким немає кінця-краю.
В рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У ній ми чуємо зойки і відчаї матерів у годину лиху, переможний гук воїнів-хлопців у побідну годину; в ній – пісня дівочого серця в коханні. У мові мого народу – його щирість, радощі й печалі, його труд і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що саме українське слово і є найдужчим і найбагатшим, бо словом іншої мови так не скажеш. Тому-то слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою в годину смутку. А яке слово українське вагоме в годину гніву, воно тоді гримить та клекоче, як блискавка. А ніжне слово «коханашроймає серце, манить своєю лагідністю та ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, – найкраща, найщасливіша людина на світі. Воно повертає тебе прибудь -якому настрої до життя, до діяння.
З любов'ю " Ім'я "