ответ:
україна — це історія народу, який багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. це її славні лицарі: петро сагайдачний, іван сірко, богдан хмельницький, іван мазепа, устим кармелюк, які віддали своє життя за щастя народу. це відомі всьому світові діячі української культури: т. шевченко, і. франко, леся українка, м. коцюбинський, о. гончар, м. лисенко, м. заньковецька та багато інших.
нашу рідну землю, що нарешті здобула свою незалежність і будує державу, ми, молоде покоління, маємо берегти й любити, як писав в. сосюра:
любіть україну у сні й наяву,
вишневу свою україну,
красу її вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
слід зробити все, щоб примножити багатства й красу рідної землі, працювати для зростання добробуту своєї вітчизни.
сьогодні україна починає утверджуватися серед цивілізованих країн європи. я переконаний, що вона стане на одному рівні з цими країнами, що наш народ нарешті здобуде омріяне щастя і добробут.
так хочеться, щоб рівень життя нашого народу дорівнював рівневі розвитку української культури, літератури. тут ми маємо найбільший скарб. наші митці, будучи справжніми синами й дочками україни, уславлювали рідну мову, у якій відобразилась уся історія народу, все його життя.
силу й натхнення письменники й поети завжди черпали в українського народу, у якого вони не переставали вчитися:
мудріших, ніж народ, учителів;
у нього кожне слово — це перлина.
объяснение:
Дружба.
Біля нашого будинку росте горобина.Давно вона росте. Я навіть не пам"ятаю коли її там ще не було. Стара вона та розлога.До неї часто прилітають птахи.Щось щебечуть , розказують їй щось...
Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.
-Так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.
-Та ,що там я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не було б ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока.
- Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі.
Прокинулась я, виглянула в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді друзі!
