Наш світ дуже великий і про нього ми знаємо не так багато. Але ж ми для цього і потрібні. Впізнавати світ, робити все те що для нього краще. Треба завжди піклуватися про нашу природу, бо якщо ми забуднюємо ії, то забруднюємо і себе.
Весь наш світ дуже взаємозв`язаний між собою і якщо якийсь зв`язок розв`яжиться, то може це призвести до глобальної екологічної проблеми. І це потребує великих зусиль людини. ..
Наш світ дуже різноманітний. І вчені щоб не плутатись, придумали окремі назви різних сфер. Так вони зробили для полегшення вивчення якоїсь сфери.Ось, наприклад ноосфера.
Ноосфера- це сучасна стадія біосфери, пов`язана з появою в ній людства.
Ноосферу можна розглядати як єдність "природи" і культури.
Або ж літосфера. Літосфера - зовнішня тверда оболонка. Вона складається з поверхневого шару осадових порід. Ще є гідросфера. Це сукупність всіх водойм, що утворить водну оболонку Землі. Ще є деякі сфери, але про них дуже багато інформації.
І що саме цікаво, всі ці сфери теж зв*язані між собою.
Людина піклується про природу. Як саме? Вона видала таку книгу як " Червона книга". В ній узагальнені матеріали про сучасний стан рідкісних і таких,що знаходяться загрозою зникнення,видів тварин і рослин. Ще є і " Зелена книга". Крім рідкісних видів рослин, існують і унікальні рослини угрупованні, які також потребують охорони. Вирішення цієї проблеми зумовила необхідність створення Зеленої книги.
Подробнее - на -
Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років. Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.
Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.
Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже просто.