Дієслово - мені уявляється, як метушливе дитя, худе, з гострим обличчям. Має завжди розпатлане волосся, та неохайний одяг. Це ж дієслово - воно і там, і тут, і постійно в русі. Іменник - має вигляд поважного чоловіка, високого і завжди в гарній фізичній формі. Має охайну зачіску і одяг. Адже іменник - головний у мові, без нього майже не можливо побудувати речення. Прикметник - замріяна дівчина,струнка й висока, яка наділяє іменники і дієслова красою, епітетами, додає їм фарб.Прийменник - чоловік, маленького зросту та поважного віку. Завжди знаходится десь поруч біля інших частин мов - над,під, у... Сполучник - мені сполучник схожий на повнувату та дуже добру жінку немолодого віку, яка завжди всіх мирить та з*єднує. Така вже ії натура
СТЕП Степе мій, урожайнику! Лежиш ти, повитий красою, шепочеш стиглим колосом! Скільки раз на рік ти міняєш свою оздобу? Навесні ти лежав чорнотілий, клубочився сизим маревом випарів... Напоєний вологою, наснажений сонцем, прийняв ти в лоно своє золотий засів. Потім зарум'янився, зазеленів першими сходами, а згодом обіслався ніжними килимами — ярицвітами. Аж згодом гойдав ти на собі хвилясту, зелену піну злаків, красувався срібним колосом, цвів сережками, клубочився золотим пилом квітування, половів хмарками і закипів золотим литвом повнозерного колосу. І ось ми прийшли на твій поклик. Твої недавні весняні сівачі стали женцями. Яким же ти розкішним і багатим став, степе наш! Весело і любо засівати тебе хлібом, зодягати, прикрашати тебе зелом молодих лісів, напувати твої яри і вибалки срібноводцям ставків і озер. Любо тебе заквітувати голубим льоном, червоними квітами еспарцету, рожевими китичками конюшини... Весело обробляти тебе, бо горнешся ти, красеню, до сівачів, господарів своїх. Для них ти розквітаєш своєю красою, для них плодоносиш
Повідомлення про шишкаря Люди називають шишкаря — папугою хвойних лісів. Частка правди в цьому є. На деревах він поводиться дуже спритно: повисає головою вниз, тримаючись за шишку, іноді відкушує її і забирає на інше дерево, не витягуючи насіння. Шишкар літає швидко, хвилеподібно, видаючи при цьому заклик «кип, кип». Голос у нього гучний. Опустившись на землю, птах поводиться незграбно і пересувається насилу. На відміну від всіх інших північних птахів шишкар виводить пташенят взимку, коли на хвойних деревах багато шишок із зрілими насінням. Головний гніздовий період — січень-квітень. З огляду на холодну пору року, шишкар будує гніздо грунтовно. Його стінки досягають товщини до 3 см. У такому житлі добре зберігається тепло. Гніздо завжди знаходиться високо на хвойному дереві, біля стовбура або в сплетінні крайніх гілок. Будує його тільки самка з гілочок хвойних порід, стебел, моху, лишайника і м’яких корінців. Самець супроводжує самку, коли вона збирає будівельний матеріал. В гнізді з’являється зазвичай 3-4 зеленуватих яйця з рідкісними червоно-коричневими плямами. Самка з гнізда нікуди не відлучається. Їжею її забезпечує самець. Такий розподіл обов’язків триває кілька днів після появи на світ пташенят. Пізніше самка годується самостійно, і батьки разом годують потомство. Вигодовують вони своїх пташенят не комахами, як більшість зерноїдних птахів, а подрібненими насінням. Пташенята вилітають з гнізда через два тижні, але довгий час залишаються разом з батьками, а потім приєднуються до інших сімей. Основне місце проживання шишкарів — ялинові і ялицеві ліси, так як птах харчується, як правило, тільки насінням шишок, і це відбилося на будові її дзьоба. Кінці у верхній і нижній частинах дзьоба у шишкар перехрещуються і утворюють свого роду інструмент, що дозволяє птахові легко витягувати насіння з шишок ялини, модрини та навіть сосни. В горах птиці зустрічаються біля самого кордону лісів. Часом місця, де птахів було багато, раптом порожніють. Якщо урожай шишок багатший внизу, птахи швидко спускаються з гір. Під час неврожаю в лісах на півночі і північному сході величезні зграї шишкарів заповнюють Європу, з’являючись скрізь, де знаходять хоч трохи корму.
Іменник - має вигляд поважного чоловіка, високого і завжди в гарній фізичній формі. Має охайну зачіску і одяг. Адже іменник - головний у мові, без нього майже не можливо побудувати речення. Прикметник - замріяна дівчина,струнка й висока, яка наділяє іменники і дієслова красою, епітетами, додає їм фарб.Прийменник - чоловік, маленького зросту та поважного віку. Завжди знаходится десь поруч біля інших частин мов - над,під, у... Сполучник - мені сполучник схожий на повнувату та дуже добру жінку немолодого віку, яка завжди всіх мирить та з*єднує. Така вже ії натура