Ми з моєю сім'єю поїхали на відпочинок. Моя мама з бабусею спекли пиріжки нам в дорогу. Ми вирішили поїхати на озеро. Тато з дідусем пішли ловити рибу, а бабуся гала за тим як ми з сестрою грали в хованки. Мама думала що вона буде готувати з риби. Ми грали з сестрою і раптом щнайшли малееького їжака. Я злякалась, а сестра віднесла його обережно до нас. Всі з цікавістю роздивлялись тваринку, але незабаром прийшли татко і дідусь з величезною рибою. Ми відпустили їжака і мама з бабусею вщялись за приготування риби. Риба була дуже смачною. Ми так захопитись іграми що не замітили як стемніло. Мені дуже сподобалось як ми провели час на озері.
Усе навкруги вкрито білою сніговою ковдрою. «Над полем синьою дугою широке небо простяглось», сонце іноді освітлює своїм «блискучим світлом». Завмерла річка, не тече хвильками прозора вода. Скляне покривало накрило її. «Осока не шелестить, окута кригою товстою». Сплять дерева, трава, земля.
Не видно співочих птахів. Тільки червоногрудий снігур і достиглі грона калини вносять яскраві краплі у синьо-білий пейзаж.Поодинокі невеликі дерев'яні будинки ховаються між засніженими пагорбами. Перший сніг у горах, зазвичай, випадає рано. Кругом маленьких хат видніється мішаний ліс зі зеленими хвойними деревами та золотаво-коричневими листяними. Чіткі обриси зосереджені на передньому плані картини, а білосніжні барви осіннього лісу, немов перше нагадування про сувору зиму.
На задньому плані високі гори – типові краєвиди будь-якого гірського пейзажу. Вони коричнево-блакитного кольору, над якими опускається погідне небо. Розмитість заднього фону створює відчуття неосяжної глибини простору.
Скоро природа порине у вимушений спокій, який передається глядачеві за до біло-золотавих барв гірського пейзажу.