Чи легко окриленому у суспільстві? Що таке життя? Питання риторичне... Яку обереш собі стежку, залежить тільки від внутрішнього твого стану.
Мені завжди подобалися творчі особистості,які окрилені своєю справою, віддані тому, що вони роблять. Та чи легко таким людям живеться? Вважаю, що шлях їх важкий. Вони не йдуть за течією чужих думок і мрій, бо мають свої. Не підкоряються, рухаються до мети, окрилені своїми прагненнями та завданнями. Суспільство ,таких людей, сприймає як проблему, вони здаються незрозумілими для більшості. Люди, які не підлаштовуються-чужинці. Та варто зазирнути "чужинцям" в душу-відкриється інший світ,сповнений впевненістю ,без сумнівів,страхів.така окриленість дає змогу жити,творити, вільно дихати, перемагати. Праця окриленої людини скерована на творіння, а не на руйнування. Наше суспільство не завжди готове прийняти і зрозуміти таких людей, тому їм постійно доводиться боротися за своє становлення.
Окрилені люди-сміливі, бо знають , яку ціну платять за здійснення мрії.
Кожен із нас може стати окриленим: мрією, прагненням, коханням. Але тільки працюючи над своїми бажаннями, можно досягнути успіхів у сучасному суспільстві.
Вправа 1. 1 ОльЖин, подруЖин, сусідЧин, наталЧин, маринЧин, доньЧин, неньЧин, парасЧин, тітЧин, явдоШин, стеШин, свекруШин, сваШин, невістЧин, варЧин, онисьЧин.
Вправа 1. 2. КозаЧенко, ЧумаЧенко, ВарЧенко, ШульЖенко, ЯвтуШенко, КонюШенко, Кожушенко, ПасіЧний, СоШенко, Довженко, Пушенко (Пушев), Пастушенко.
Вправа 2. 1. Волзький берег, прибузьке село, сиваське озеро, казахські діти, тюркська мова, кременчуцький завод, запорізькі степи, кавказький довгожитель, паризький квартал, сусідський двір, товариські розмови, лейпцизька зустріч.
Вправа 2. 2. Байгуші - найбідніші казахські діти, які жили з жебрацтва. Тюркська мова поділяється на чотири групи мов: північна, західна, східна та південна. Кременчуцький сталеливарний завод виробляє стальне литво для автомобілів і вагонів. Характерним явищем для запорізьких степів є вибалки та виярки. Абхази – головні кавказькі довгожителі.
Творчість Костянтина Олександровича Трутовського завжди була пов’язана з Україною. Більшість його картин написані саме на українські сюжети: «Весільний викуп», «Побачення», «У місячну ніч» та інші. Це й не дивно враховуючи те, що дитинство майбутнього художника пройшло на Харківщині. Початкову освіту він отримав в одному з приватних харківських пансіонів. Навчаючись вільним слухачем до Академії мистецтв, художник познайомився з Д. Григоровичем, Ф. Достоєвським. Незабутнє враження справили на нього твори М. В. Гоголя і Т. Г. Шевченка. Може, тому в його картинах так багато гоголівського та шевченківського. У 1850 році художник їде на Україну, і тут з’являються його найбільш відомі картини «Бандурист», «На церкву», «Лірник у селянській хаті». Так поступово розкривається душа України, її народу. Не дивно, що після численних побутових сюжетів з життя українського селянства художник приходить до думки зобразити Т. Г. Шевченка. Адже в образі великого поета втілена душа багатостраждального великого народу з древньою історією. Саме так ми сприймаємо картину «Т. Р. Шевченко з кобзою над Дніпром», написану в 1875 році.
На першому плані Т. Г. Шевченка. який сидить на старій колоді, задумливо нахиливши голову на кобзу. Які думки полонили його, може визріває новий задум поеми або легкого літального вірша — картини рідної природи? Сидить він на високій кручі, з якої відкривається широка панорама Дніпра з його пологими берегами, полів і садів його рідної України. Кожна травинка біля ніг великого поета промовляє до глядача знайомим пахощами рідної землі. Кольорова гама витримана в спокійних тонах зеленого, жовтого, рудуватого кольорів. Художник зобразив Т. Шевченка у звичайній селянській сорочці і штанях, на головах у поета шапка, яку носили чоловіки на Україні здавна. Він проста людина. Він один з тих простих людей, яких знав і любив, для яких працював і страждав усе життя. І разом з тим це людина могутнього інтелекту, якій доступне розуміння життя. Все це написано на його обличчі, не стільки огорченном, скільки задумливому. Його постать вражає природністю, величним спокоєм і гідністю.
Але вже другий погляд на картину дарує відчуття безмежного простору, представленого на другому плані. Там вдалині церква, а село, напевно, потонув у густих садах, які зеленню вкривають більшу частину Дніпровського берега. А там, ніби в туманному мареві пастельних тонів ховаються нові безмежні далі. Картина вражає величчю і спокоєм. Вона спонукає зрозуміти, яке багатство дісталося нам — наша велика земля, цей дивний безмежний світ і на ньому наша Україна, її культура та історія, уособленням якої є великий поет і мислитель землі нашої — Тарас Григорович Шевченко.