Види орфограм: • буквені; • небуквені. Буквені: 1. Ненаголошені [е], [и] в корені слова: весна, життя. 2. Велика чи мала буква: Земля ( планета ), земля (ґр ун т ). 3. Написання сумнівного приголосного: легкий (бо легенький ), бо просити ). 4. Подовження та подвоєння приго лосних: навчання, возз’єднання, лимонний. 5. Наявність чи відсутність літери: сторіччя — сторіч, баский — баскський, біль — білль. Небуквені: 1. Дефіс: по-киівськи, з-поміж, темно-зелений, віч-на-віч, хто-небудь, пів-України. 2. Апостроф: м’ята, роз’їзд, пів’яблука, сузір’я. 3. Перенос слова: хо-джу, три-ста, міс-то і мі-сто. 4. Пропуск між словами (роздільне на писання): будь ласка, все одно, поки що, на жаль, ні в кого, рік у рік. 5. Разом: уліт ку, попід, деякий, піввікна.
Кожен з нас має дотримуватись правил дорожнього руху. Коли ми хочемо перейти дорогу, потрібно відшукати пішохідний перехід. Підійшовши до "зебри", уважно подивитися вліво й вправо. Переконавшись, обережно перейти дорогу, а не бігти. Найкраще, коли є світлофор. Він допомагає нам спокійно перейти на інший бік дороги. Але тут також потрібно гати за рухом легкових автомобілів. Іноді недосвідчені водії не звертають уваги на сигнал світлофору і їдуть прямо на людей. Також щоб не сталося ДТП, створили окремі доріжки для пішоходів та для велосипедистів.
Діалог про Шевченка- Привіт! Що читаєш? - Привіт! Та ось «Кобзаря» придбав на вихідних. Не можу відірватися! - Мені теж Шевченкові вірші подобаються. У них є щось особливе, якась душевність та мелодійність. - Так, вірші чудові. Шевченко – справжній талант. Я ось міркую, як нам пощастило, що його помітили, викупили з кріпацтва, так, що він мав змогу опублікувати свої твори! - Так! Хоча, якщо я не помиляюся, спочатку його помітили як художника, через хист до малювання викупили та до у навчанні. - Так і було! Ось так таланти врятували людину від тяжкої кріпацької долі. - Це правда. Проте сам Шевченко все життя вболівав за кріпаків, ніколи не став байдужим. Уся його творчість – це ніби заклик звернути увагу на тяготи та нещастя людей, яких нікому було захистити. Йому боляче було бачити такі людські страждання в рідному краї, на рідній землі. - Та й у нього самого доля непроста була. Мабуть, коли людина на власній шкурі відчула, що це таке – неволя, бідність, безправ’я, вона не може бути байдужою. - Поезія була його виразити свої думки, почуття, ставлення. Це те, чим Шевченко міг зарадити – змусити своїх читачів відчувати. Тобі ось який вірш найбільше подобається? - Ой, та я й не знаю, багато їх! «Лілея», «Сон», «Гайдамаки» та інші. А ти бачив картини Шевченка? Як тобі? - Бачив деякі, і картини, і малюнки. Вони дуже майстерно виконані, такі гармонійні. Він і портрети малював, і пейзажі. - Так, дійсно талановита людина талановита в усьому! Це викликає захоплення! - Згоден!
• буквені;
• небуквені.
Буквені:
1. Ненаголошені [е], [и] в корені слова:
весна, життя.
2. Велика чи мала буква:
Земля ( планета ), земля (ґр ун т ).
3. Написання сумнівного приголосного:
легкий (бо легенький ),
бо просити ).
4. Подовження та подвоєння приго
лосних:
навчання, возз’єднання, лимонний.
5. Наявність чи відсутність літери:
сторіччя — сторіч, баский —
баскський, біль — білль.
Небуквені:
1. Дефіс:
по-киівськи, з-поміж, темно-зелений,
віч-на-віч, хто-небудь, пів-України.
2. Апостроф:
м’ята, роз’їзд, пів’яблука, сузір’я.
3. Перенос слова:
хо-джу, три-ста, міс-то і мі-сто.
4. Пропуск між словами (роздільне на
писання):
будь ласка, все одно, поки що, на
жаль, ні в кого, рік у рік.
5. Разом:
уліт ку, попід, деякий, піввікна.