объяснение:
його зненацька охопив сумнів: «чи те я роблю, що слід? чи здатний на це? чому так тягне туди, у невідоме? » і він зупинився серед шляху. замислився. огледівся. хоча дорога стелилася попереду рівна й широка, проте він не міг іти далі: і неспокій, і невдоволення собою, і жадання чогось вищого переповнили його. а обіч уторованої дороги громадилися вершини, які здавалися такими стрімкими й неприступними, що на них ніхто не наважувався зійти. до того ж їх оточували непрохідні хащі, глибокі яруги, гострі стрімчаки й бескиди.
і все ж він рішуче зійшов з гладенької дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. і вже ніщо не могло зупинити сміливця: ні колюче терня, ні скелясті крутосхили, ні глибокі урвища. він здіймався все вгору і вгору. «божевільний! » — жахалися одні, що спокійно ів гостинцем. «відчайдушний! » — захоплено вигукували інші, які вже
готувалися рушити й собі вслід за сміливцем. «щасливий! » — зітхали ті, які через свою кволість, несміливість чи полохливу вдачу не могли піти за першопрохідцем. а були й такі, що мовчки заздрили й потайки зневажали сміливця.
що йому до того! він уперто здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. і то було його покликання, його щастя, його слава й безсмертя. як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий! а йому тоді йшов уже тридцять другий. за спиною в нього і вчителювання, і участь у боях, і робота в провідній республіканській газеті художником-ілюстратором, карикатуристом. читачі в кожному номері шукали гострі, дотепні малюнки, під якими стояв підпис «сашко». друзі щодня приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. і називали його талановитим, і пророкували йому творче майбуття.
а його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. усе дужче й дужче почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. і однієї ночі після роздумів він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. залишає мольберт, фарби, закінчені й незакінчені полотна — залишає назавжди. із плащем через плече й дорожнім портфелем у руці поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його на берег чорного моря, у красуню одесу. а вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три заповітних слова:
— хочу стати режисером!
ответ:
ріка стугна протікає біля нашого села. вона така спокійна й живописна, особливо зараз, влітку, що на її березі мало не кожного вечора зустрічається двоє вони йдуть, навіть в сутінках, світлою стежкою, всі коло доброї, але завжди сумної верби, притуляються один до одного і поринають у свій особливий чарівний світ, зрозумілий тільки їм, закоханим. вони шепочуться і любляться, лякаючи русалку, що виплила на берег розчісати свое довге зелене волосся і погомоніти з подружкою-вербою.
вдень ця біла стежка й берег більш прозаїчні, ніж вночі, але також напоєні романтикою стугни. тут ідуть, плескаючи голими п"ятками, , спускаються до берега й відв"язують свої човни, які вже давно прокинулись і ждуть хазяїв, щоб знову відчути ласкаючі хвилі і лоскіт свіжої сріблястої риби своїми просмаленими боками.
объяснение:
-Доброго дня!Мене звати Войцех,я трохи заблукав,ви не могли б мені до
-Доброго дня!Так,добре,що вам підказати?
-Я шукав Хрещатик,друзі радили мені відвідати цю вулицю,як тільки я приїду в Київ.
-Добре,ходімо,я киянин,можу вам трохи розказати про Київ.
-О,красно дякую.
-Ось ми і прийшли,Хрещатик-головна вулиця столиці,її довжина близько кілометра,ліворуч знаходиться пасаж- закоулок Хрещатика,там багато відомих магазинів,але дуже вражає ліпнина на стінах- цікаве поєднання сучасного з класичним.Хрещатик вже закінчується,он видніється арка Дружби народів-символ єдності і братерства народів.Поруч з нею пам"ятник,що символізую дружбу народів Росії і України.Тут цікава панорама на Дніпро,до речі,багато людей вважають,що киян хрестили у Дніпрі,але це помилкове твердження,їх хрестили у Почайні,зараз цю річку не можна побачити,вона тече підземними каналами,стала зовсім маленькою.
-Дякую,я цього не знав.
-А зліва від нас видніється пам"ятник Володимиру Великому,цей князь похрестив Русь у 988 році.Гірка називається в честь нього "Володимирська"
-Дякую,ви стільки всього розказали,ось вам моя електронна адреса,якщо будете в Польші напишіть,я обов"язково проведу вам екскурсію.
-Нема за що,раджу вам піднятися вверх там ви побачити окрасу міста :Софійський і Михайлівський собори.Гарного дня,бувайте!
Подробнее - на -
Объяснение: