Співати - дієслово в неозначеній формі.
Дієслова в неозначеній формі у реченні можуть виступати підметом, присудком, додатком, означенням, обставами.
1 - підмет - Співати - моє улюблене заняття.
2 - присудок - Для багатьох співаків жити значить співати.
3 - додаток - Нас просили (що?) співати давні козацькі пісні.
4 - означення - Спрага пошуку втрачених народних пісень та бажання (яке?) співати віднайдене керувала його життям.
5 - обставина мети - Колядники дружно зайшли (з якою метою?) співати колядок до Петрової хати.
Мільйони людей у всьому світі проводять свою відпустку, подорожуючи. Вони подорожують, щоб побачити інші країни і континенти, сучасні міста і руїни стародавніх міст, вони подорожують, щоб насолодитися живописними місцями, або просто для зміни обставин. Завжди цікаво відкрити щось нове, побачити інший б життя, зустріти різних людей, спробувати різну їжу, послухати різні музичні ритми і зробити багато фотографій.
Тим, хто живе за містом, подобається їздити у велике місто і проводити свій час, відвідуючи музеї і художні галереї, роздивляючись вітрини крамниць і обідати в екзотичних ресторанах. Міські мешканці зазвичай люблять тихий відпочинок в селі, або в горах, чи біля моря, гуляючи, купаючись і загоряючи на сонці.
Більшість мандрівників і відпочиваючих беруть з собою фотоапарат або відеокамеру і знімають все, що цікавить їх — визначні пам'ятки міста, старі церкви і замки, види гір, озер, долин, рівнин, водопадів, лісів, різні види дерев, квітів і рослин, тварин і птахів.
Пізніше, можливо декілька років опісля, фотографії та саморобні фільми нагадають їм про щасливий час, який вони проводили колись.
Люди подорожують поїздом, літаком, на кораблі і на машині. У всіх в подорожі є свої переваги і недоліки. І люди вибирають вид транспорту згідно своїм планам і меті подорожі.
Якщо ми любимо подорожувати, ми побачимо і дізнаємося багато такого, що ми ніколи не зможемо побачити або дізнатися удома, хоча можна прочитати про це в книгах і газетах і подивитися по телебаченню. Кращий б вивчати географію — це подорожувати, а кращий б дізнатися і зрозуміти людей — це познайомитися з ними в їх власних будинках.
Гарний учень
Славко пише твір. Пише, як мокре горить. То у вікно визирне, то почухається, то крадькома розгорне книжку. Не йшло в нього складати твір. Ну думає піду на вулицю може там мені ідея якась в голову прийде. Вийшов Славко на двір, а там до нього сусідська баба з своїм вичитуванням лізе : "Да що ж ти байдики б`єш, матері пішов би допоміг".
Да Славку зараз не до цього він твір думає як складати. Побіг по вулиці та невстиг він, від баби відпочити як тут прибіг до нього пес з сусідньої вулиці. В хлопчика аж мороз іде поза спиною, сам того не зрозумів як опинився на груші, що коло квартири росте. А собака гарчить, зуби сцупила та думає, якби швидше зліз Славко, щоб йому всипати перцю. Пройшло години півтори як тут прибігає захеканий хлопчик та з подивом дивиться на Славка. І тут Слава не стримав і сказав
- Я буду тебе до нових віників пам`ятати якщо забереш цю собаку! Бо мені твір писати треба.
- Добре зараз заберу, - відповів хлопчина.
Славко зліз з груші і пішов писати твір.
Как-то так)