Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.
Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.
Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.
А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірну насолоду від його медвяного запаху. Ромашка пахне неначе самим життям та самою родючою землею Батьківщини.
Є багато різних видів цієї квітки: ромашка лікарська, садова, польова, пахуча та інші. Іноді – це маленька самотня квіточка на тонкій стеблині, іноді – ціле поле!
Скромна ромашка є щедрою. Вона лікує людей від багатьох хвороб, дарує солодкий нектар, годує мурашок та комашок- «сонечок». А також наповнює навколишній світ радістю життя!
Твір-опис про осінній ранок пропоную скласти так:
Які чудові ранки восени! Встає сонечко. Воно осяює своїм промінням всю улицю. Здається, все залито жовтим світлом. Починають переливатись на сонечці листочки, шумлять трави. Зрідка проходять одинокі перехожі. Ранок осені світлий та тихий.
Восени зранку вже не так спекотно, як влітку. Тепер ранки - це прохолода. Віє тихенький вітерець, що пробуджує природу. Він підхоплює листя і кружляє з ним в ранковому танці. Все прокидається та починає дихати знов. Ось які чарівні ранки восени.
Объяснение:
Я тільки підштовхнула на зміст твору доповни різними реченнями на твою думку