на мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість україні, але, на жаль, це тільки слова. проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок україни віддали за неї найдорожче — життя. ми стали свідками цього. події майдану, війна на сході і досі проливається кров найщиріших патріотів. історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. про це розпові історичні пісні й думи, художня література. прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, ярослав мудрий, справжні патріоти залізняк, гонта, кривоніс, дорошенко, богдан хмельницький, леся українка, тарас шевченко, михайло грушевський, василь стус, іван пулюй, наша сучасниця ліна костенко. порушує тему патріотизму та засуджує ів-псевдопатріотів в. самійленко в поезії «патріоти». справжнім патріотом у цій поезії, на мою думку, є третій юнак, який душею вкраїну і все, що вона добула. письменник намагається читачам не купитись на гарні слова, а дбати про свій край, любити рідну землю, працювати для неї. я ще зовсім юна. і хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легко любити батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі, захищати свою землю від ворогів. отже, справді, справжніми патріотами є ті люди, які не розказують про любов до рідного краю, а захищають його навіть ціною власного життя, працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте.
Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неїї. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно. Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише б нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили. Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!
- Доброго дня, колего. Хочу у Вас дещо запитати. - Вітаю Вас, будь ласка, запитуйте, а я Вам з радістю відповім. (складносурядне) - Скажіть, як Вам вдається пекти такі чудові пиріжки і де ви цьому навчилися? (складносурядне) - Я радий, що Вам подобається моя випічка, і я Вам відкрию деякі секрети. (складносурядне). Ніколи не засипайте борошно у молоко, а навпаки - наливайте молоко у борошно. (складносурядне). - Так просто? - Ні, не просто. Давайте ми з Вами зустрінемось пізніше, і я Вам розкрию, ще деякі секрети. (складносурядне) - Домовились!
на мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість україні, але, на жаль, це тільки слова. проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок україни віддали за неї найдорожче — життя. ми стали свідками цього. події майдану, війна на сході і досі проливається кров найщиріших патріотів. історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. про це розпові історичні пісні й думи, художня література. прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, ярослав мудрий, справжні патріоти залізняк, гонта, кривоніс, дорошенко, богдан хмельницький, леся українка, тарас шевченко, михайло грушевський, василь стус, іван пулюй, наша сучасниця ліна костенко. порушує тему патріотизму та засуджує ів-псевдопатріотів в. самійленко в поезії «патріоти». справжнім патріотом у цій поезії, на мою думку, є третій юнак, який душею вкраїну і все, що вона добула. письменник намагається читачам не купитись на гарні слова, а дбати про свій край, любити рідну землю, працювати для неї. я ще зовсім юна. і хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легко любити батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі, захищати свою землю від ворогів. отже, справді, справжніми патріотами є ті люди, які не розказують про любов до рідного краю, а захищають його навіть ціною власного життя, працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте.