Свою спадщину — Київ — князь Ярослав Мудрий прикрасив не гірше від найяскравіших міст світу. Дехто натякав князеві на його марнотратство: навіщо то золото? І навіщо церкву поставлено на пагорбі? Але князь Ярослав знав, що робив. Нехай усі — і чужоземці і мандрівники, і друзі, та й вороги — одразу бачать, який багатий, красивий і могутній Київ.
Київський Софійський обор дає нам уявлення про велич і красу архітектури Київської Русі. В усій Європі жодна споруда її т. не могла зрівнятися з київським собором, завдовжки без виступів він 37 метрів, завширшки — 55. Храм має п'ять нефів — поздовжніх коридорів, які на східному фасаді завершуються п'ятьма вівтарними напівкруглими виступами — апсидами, оточений внутрішньою і зовнішньою галереями. Із західного боку височать дві башти зі сходами, що ведуть на другий поверх. Вінчають собор тринадцять куполів, які поступово збільшуються від малих по краях до найбільшого центрального. Купол і дах вкриті листовим свинцем. Це найкраща памятка у всьому Киэві
Якось вночі я прокинулась від гуркоту на кухні. Я побачила щось не звичайне, це було слово, так слово! Я дуже злякакалась, в туж мить з`явилось ще одне слово - хоробрість. Я запитала, хто вони і що тут роблять. Слова розповіли мені про країну “Антонію”, де живуть брати або сестри антоніми. Вони звичайно сваряться, тому в городі дуже шумно! Вони прийшли, що б познайомити мене зі світом антонімів. Тоді ми полетіли у це місто. Там я бачила як слова ходять... Я побачила, як вони голосно кричать. И що ці слова дуже різні... До нас підійшла пара слів. Вони представились як Білий та Чорний. Потім на нас звернули увагу ще декілька слів. І ще... І ще... Я не на жарт перелякалась, бо вони всі почали на мене дивитись та щось мені казати. Я прокинулась з полегшеням... Це був сон!
я мимохідь (почув) погану новину