Першим ученим у житті кожної людини є учитель. прекрасна, як на мою думку, професія, благородна мета якої, - працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, мудрого. учитель навчив нас писати й читати, розуміти й осмислювати. він провів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів науки, а й найскладнішої - бути людиною. але разом з тим це одна із самих творчих професій. робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. те, що діти отримують в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості. сьогодні вчити і виховувати дітей, напевно, складніше, ніж колись. так, я добре пам’ятаю свою першу вчительку. у перший клас я пішла у 1984році. у ті часи вчителі були настільки універсальними та духовно багатими! перша вчителька, марія дмитрівна, відкрила мені очі на життя. вона була дуже доброю і стала моєю наставницею в житті. у сучасних умовах ми намагаємося закласти вчителям такі універсальні знання, щоби вони навчили школярів жити. адже це краще, ніж просто дати знання.
Я виростав в безводному краю, Де була морем дощова калюжа, Не бачив довго я й малої річки, Та чув я змалку слово чарівне: Дніпро…
Я слухав жадібно ті повісті бувальців: Один плоти колись Дніпром сплавляв, Той плив Дніпром, а той в ньому купався, Той рибу там ловив, той жив біля Дніпра, – І всі захоплено йому хвалу складали… Дніпро…
На досвітках читали вголос “Кобзаря”, Співали часом там – “Реве та стогне…”, І знов Дніпро ставав переді мною, У снах я марив хвилями й човнами, На них пливли кудись з піснями козаки… Дніпро…
І ось прийшла якась чудна хвороба: Я раптом перестав і їсти й пити, Усе дививсь в той бік, де був Дніпро, І твердив все: “Я хочу до Дніпра!” Дніпро…
