Бути чи не бути патріотом - вирішувати кожному. Але жити у своїй країні і не вважати себе її частиною - якось неправильно. При народженні ми вбираємо у себе все те краще, що передають нам батьки, що дає нам рідна земля, а потім їдемо шукати скарбів кудись далеко, не помічаючи їх просто в себе під носом. Саме тому нам потрібно бути патріотами своєї держави. А бути патріотом — означає до нестями любити свою землю, народ, своє коріння, покласти весь свій час, силу і працю на вівтар благополуччя своєї держави. Здається, всі ми щиро любимо свою землю, але на що ми готові заради неї. Бути патріотом — значить любити життя, уміти прожити його гідно і цікаво, просто йти вперед своєю дорогою. Бути патріотом - означає поважати себе, відповідати за свої вчинки, слова, поведінку, бо ти є представником своєї нації, ти - країна! Бути патріотом, це значить виховувати в собі перш за все громадські, політичні, державотворчі прикмети: віру в Бога й послух його законам, вірність, твердість, сильновольність та дисципліну. Бути патріотом України — це значить шукати задоволення не в тім, «щоб бути українцем», а в тім, щоб було честю носити ім’я Українця. Але це зовсім не означає, що ми повинні ненавидіти тих хто не є українцями. Нехай патріотизм не приносить нам руїни. Лише справжні патріоти, об'єднавшись в єдине ціле, підносять культурний та економічний рівень своєї держави, творять нову історію, в якій немає сумних і трагічних дат, а лише чисте і світле майбутнє. Будьмо патріотами!
То була втіха — виоратись на самісіньку маківку пагорба, всістись на свого самоката і — гайда на весь дух донизу! Машинерія твоя летить, аж , гуде, вітер у вухах висвистує, уся земля йде обертасом, а ти, мов кум королю, розсівся на своїх босих’ ногах (бо тепер не кожний -дорослий розживеться на взуття!) і переганяєш дівчат або якогось страхополоха, з розгону врізаєшся у чиїсь санчата і м’ячем вилітаєш на сніг. А ззаду ще і ще хтось наїжджає на тебе, і вже росте отакенна купа, в якій усе регоче, верещить, клубочиться, видирається наверх і жужмом котиться вниз. Гай-гай, куди поділася моя радість, коли я поперед матері плентався додому.
у захара беркута : чи сина з полону чи народ. він обрав свій народ