М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Твір роздум „ідучи вперед,оглядаємось назад"

👇
Ответ:
ananaaaas11
ananaaaas11
17.05.2021

Для становлення повноцінної особистості гідного члена сучасного суспільства досить велике значення має ставлення кожної людини до минулого свого рідного народу та добре знання культурного і історичного розвитку своєї країни з часів її створення. Перейматися проблемами своєї батьківщини, пишатися минулим свого народу і з гідністю продовжувати справу своїх співвітчизників, або, навпаки, соромитися того, що народився саме на цій землі – ось головне питання, відповідь на яке повинен знайти кожен з нас, над яким кожен з нас повинен замислитися ще на початку свого життєвого шляху, питання, яке буде особистим громадянським вибором кожного з нас.

На мій погляд, одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості у наших співвітчизників в усі часи була літературна та культурна спадщина українського народу, а повсюди присутня романтична складова допомагає якомога краще зрозуміти всю спадщину, яку залишили нам наші талановиті видатні предки.

Історію рідної країни обов’язково треба знати і вивчати, бо без цих важливих знань неможливо будувати щасливе сучасне і майбутнє своєї держави, неможливо робити це, не знаючи помилок своїх предків і не повторюючи цих помилок знову. Не знаючи минулого своєї батьківщини, неможливо формувати моральні цінності сучасного суспільства, сповнювати душі наших співвітчизників почуттям прекрасного та вірним розумінням поганого і доброго. Навіть незважаючи на те, що історія розвитку українського народу і здобуття незалежності була в усі часи занадто жорстокою, національна культура українців і їх звичаї завжди були наповнені романтикою, добротою та доброзичливістю. Підтвердженням цього можуть стати твори відомих українських письменників, поетів та митців інших видів мистецтва.

За довгі століття боротьби нашого народу за право існування душі наших співвітчизників дуже виснажилися, але не перетворилися у душі, сповнені жорстокістю та ненавистю. І це саме завдяки тому, що наше життя завжди будувалося як на історичній, так і на культурній спадщині минулого, нашим сучасникам вдалося не втратити дух щирості і доброти, дух життя, а не байдужого існування, а зберегти цей дух повинні будуть наші нащадки.

4,6(80 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
axssis00
axssis00
17.05.2021
Спочатку хочеться зазначити, що багато творів Тарас Шевченко присвятив описам рідної природи. Він був справжнім патріотом, а тому любив свою країну понад усе. І, звісно ж, не міг залишитися байдужим до її краси.

У поезії «Над Дніпровою сагою» природа живе своїм власним життям. Вона ніби оживає перед поетовим оком, набуваючи людських рис. Читаючи цей вірш, я ніби бачу бурхливий Дніпро, який біжить у далечінь, а по його берегах розкинули віти пишні дерева:

Над Дніпровою сагою,

Стоїть явор меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Старий явір поет порівнює із козаком, що у самоті й посивів:

Стоїть старий, похилився.

Мов козак той зажурився.

Що без долі, без родини,

Та без вірної дружини…

Інші ж дерева, навпаки, порівнюються із молодими дівчатками, у яких ще попереду ціле життя, а тому вони безжурні й сміхотливі, співають пісень й не думають ні про що погане:

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка, із гаю

Виходжаючи, співають…

Мені здається, що поет дуже влучно порівняв шелест листя із співом. Саме таке порівняння підсилює враження, ніби природа справді оживає. Узагалі, настрій цієї поезії досить веселий та бадьорий. Природа, яка в ньому змальована, ніби розцвітає яскравими барвами в кожному рядку.

Зовсім інше враження справляє уривок з поеми «Княжна» — «Зоре моя вечірняя». Увесь вірш нагадує ліричну пісню або колискову. Природа, яка постає перед очима читача, набуває якихось казкових, чарівних рис. Кожний рядок ніби віщує щось недобре. Це враження підсилюється образами нехрещених дітей та вовкулаки, а також криками сичів:

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

Яку полі на могилі

Вовкулак ночує,

А сич в лісі та на стрісі

Недолю віщує…

Природа у вірші ніби відпочиває від денної суєти: сонечко сідає за гори, дерева розпускають віти на води Дніпра, лише сон-трава розпускається вночі й цвіте чарівливим цвітом:

Як широка сокорина

Віти розпустила…

А над самою водою

Верба похилилась;

Аж по воді розіслала

Зеленії віти…

Тарас Шевченко досить оригінально відобразив красу рідної природи-неньки у своїх поезіях. Складається враження, що природа справді оживає. Я вважаю Тараса Шевченка справжнім митцем рідного слова. Кароче шось там вибири! =)
4,8(10 оценок)
Ответ:

Мова є найбільшим, найціннішим надбанням як людського суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема.

За до мови люди спілкуються між собою, виражають свої думки, почуття, зберігають їх і передають нащадкам.

Мова тісно пов'язана з мисленням. Без мислення не може бути мови, а мислення неможливе поза мовою. Мова і думка виникли одночасно і невіддільні одна від одної протягом усієї історії людства. Однак мову і мислення не можна ототожнювати. Кожна окрема мова належить певному колективу, групі людей (нації, народності тощо), а мислення - явище загальнолюдське.

4,6(50 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ