ответ:
якби у мене була машинка часу (якась портативна, куплена до дня народження в супермаркеті), я насамперед відправився б у дитинство своїх дідуся і бабусі. аж надто цікаво вони про нього розпові. дитинство це було п’ятдесят років тому.
дід і бабуся росли радянськими дітьми, з червоними значками жовтенят, а потім і піонерами з червоними краватками на білих сорочечках. я уявляю, як пішов би по вулиці і зустрів би їх, коли вони поверталися зі школи. вони жили в одному районі міста, тільки ходили в сусідні школи.
бабуся грала в ляльки, а дід – машинками і солдатиками, адже тоді не існувало ще ніяких ігрових приставок і «мобілок». чи не сиділи діти за комп’ютерами і планшетами годинами. книги для навчання вони шукали не в інтернеті, а в бібліотеці. і білизна в пральній машинці доводилося викручувати самому, автоматів не було.
объяснение:
что
З малими дітьми кожній матері нелегко. А коли мати ще й учителька?
Мені, щоправда, гріх на своїх донечок нарікати, але теж, бувало, і насердять, і насмішать. От хоч би й сьогодні. То ні світ ні зоря на ногах, а це, ну, ніяк не прокидалися вранці. Поки розбуркала обох, поки зібралися, поки в садок дочалапали — ледве до школи встигла. Настроїлася на урок чи ні, як уже й дзвінок. Заходжу в шостий клас — людоньки: те без зошита, те без ручки, те спізнилося... Так мені чогось жаль себе стало, так жаль! Увесь білий світ почорнів для мене.
Та урок є урок, мушу проводити. Відкриваю сумку і враз як розсміюся! Діти здивовано: що сталося? А в мене в сумці — одним-одна лялька, нічого більше! Учора ввечері — я собі й байдуже — довгенько донечки з моєю вже спакованою сумкою носилися, вранці було не до «ревізії» — тож і прийшла вчителька до школи тільки з лялькою.
Посміялися ми від душі, і від мого поганого настрою ані сліду не лишилося. Потрібні слова з'явилися мовби самі собою, і урок, заздалегідь на провал приречений, минув, уявіть собі, дуже славно. Весь день мені лялька освітила
Вгорі шумів вітер і зривав листя з дерев. Сонце піднялося і швидко висушило росу на траві. Місяць світив у вікно і заливав кімнату своїм холодним світлом. Через хвилину ми зупинилися перед дерев'яним будиночком