Україна – це моя батьківщина, з нею поєднане моє життя. По-перше, тут народився, виріс та пішов до школи. По-друге, це край моєї рідної оселі. Адже тут живе моя родина, друзі, знайомі – усі вони дорогі моєму серцю люди. По-третє, гарні традиції захоплюють мене. Їх шаную та люблю. По-четверте, з Україною тісно пов’язана моя рідна мова, яку я вивчаю. По-п’яте задушевна українська пісня не може залишити нікого байдужим. Україна багато значить для мене, школяра.
Объяснение:
Таке саме питання є і відповідь до нього
У лісі, де вогники світяться вночі і дерева розмовляють мовчки, жив собі маленький вухатий кролик на ім'я Вітряк. Він мав найвеликіші вуха серед усіх тварин у лісі. Кожного ранку, Вітряк прокидалася рано, коли ще зорі блищали на небі, і збирався на свою незвичайну подорож.
Одного разу, під час своїх блукань лісом, Вітряк почув далекі вугуки. Це були плескахи води, що вибухали з водоспаду. Ці вугуки були такі кришталеві та мелодійні, що Вітряк не міг утриматись і полетів до водоспаду. Прилетівши, він побачив трьох вугука Лео, Мію і Бена, які співали на вершині водоспаду. Вітряк був зачарований їхнім співом і приєднався до них.
Разом вони створили неймовірну гармонію. Їхні вугуки проникали кожним куточком лісу і надавали йому особливу магію. Тварини збирались навколо, щоб послухати цей незабутній концерт. Листя на деревах тихо шелестіло, а квіти розкривалися, здавалося, що вони теж співають.
Лео, Міа, Бен і Вітряк співали протягом усього дня і усіх зачаровували своїм мелодійним співом. Ця казкова подорож в лісі стала початком надзвичайних пригод і незабутніх зустрічей.
З того дня усі мешканці лісу пам'ятають цей дивовижний спів, який дарував радість і щастя. Вітряк разом із своїми новими друзями продовжує розносити свої вугуки по всьому лісу, роблячи його ще більш чарівним та живим.
жаб(апостроф)ячий, жаб(апорстоф)яний.