У своїх творах Жуль Верн показує нам стійких, хоробрих та шляхетних героїв. Серед них були капітани Немо і Грант, а в творі "П'ятнадцятирічний капітан" — Халл та юний Дік Сенд.
Дік Сенд був сиротою, але йому в житті зустрілися добрі люди, які до хлопчику не тільки вижити, але й обрати вірний шлях у житті. А мріяв Дік про море, тільки про море. Тому не цурався ніякої роботи на кораблі. Безумовно, не тільки працелюбність була притаманна Дікові. Хлопець був розумний: у чотири роки вмів читати, рахувати, писати, а на шхуні "Пілігрім", де він був юнгою, зарекомендував себе вправним, витривалим матросом, стриманим і відповідальним. Ось чому капітан Халл, коли вирушив полювати на кита, доручив корабель Діку.
Сталося нещастя: капітан разом з моряками загинув. Дік взяв усю відповідальність за життя команди й пасажирів на себе. Йому довелося пережити дуже багато пригод, але він мало думав про себе, вболіваючи за долю місіс Уелдон, маленького Джека та інших друзів.
Дік виявився кмітливим, мужнім, добрим, справедливим. Поруч з ним навіть дорослі почувалися впевненіше. Про нього можна сказати, що він став капітаном своєї долі, справжнім капітаном.
Що ж йому стало у пригоді? Знання, досвід, любов до професії і людей, розум, стійкість, витривалість, чесність. Можна було б назвати ще багато рис, але на перше місце, безумовно, слід поставити велику відповідальність не тільки за себе, але й за інших.
Твір на тему "Романтичність, мужність і сила волі української жінки Соломії":
Нещодавно я прочитала твір М. Коцюбинського "Дорогою ціною", у якому познайомилась з двома сильними та вольовими характерами - Остапом та Соломією. Для них стало бридким життя з паном, тому вони втікають. Соломія - розсудлива жінка, яка сама зробила свій вибір, її ніхто не примушував.
Вона стала щирим другом, порадником для Остапа. Соломія ніжно турбувалась про його рани, завжди була поряд у скрутну хвилину. Соломія мужня, сильна та палка. Вона намагається врятувати коханого від турків, проте гине. Соломія йде з життя героїнею, яка ладна на справжній подвиг заради близької людини.
Осіннього вечора я поверталась додому з танцювального гуртка. За рогом, останньої до мого будинку, багатоповерхівки побачила знайому куртку. Така була у мого молодшого брата і я була впевнена, що це саме він. Все б нічого, з друзями, але одне мене не на жарт налякало. У руці запримітила цигарку. Підійшла, перепросила у хлопчаків, що стояли поруч і повела додому. Дорогою стала морально накручувати себе, уявляти, що подумають батьки.
- Артеме, ти палиш?
- Ти ж бачила
- Давно?
- Близько року.
- Тобі тільки не губи себе! Паління жахливо псує здоров'я.
- Та що мені буде, - насмішкувато відговорювався малий
- Тобі можливо і нічого, але твої легені стануть чорними, печінка перестане правильно працювати, а у майбутньому, скоріше за все, твої діти народяться не дуже здоровими.
- Ти натякаєш, що оце все правда?
- Абсолютно. Приміром, пам'ятаєш дядька Івана? Так він помер саме через паління. Почав з класу четвертого, а потім алкоголь у додачу, так і скінчив життя у неповних 48.
- Та Бог з тобою, сплюнь. Я не натсільки не розсудливий, сам знаю, що можна, а що ні.
- Думаю, ти візьмеш для себе щось із цих слів.
- Кать, тільки мамі не розповідай, бо отримаю добряче.
З того дня підліток Артем зупинив свою згубну звичку, а натомість почав займатись спортом, до чого й друзів залучив.