Для своєї картини С. Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені яскравими барвами.
У центрі картини — воли, які пасуться на зеленому лузі біля озерця. Праворуч — високе розлоге дерево, під яким спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний символ землеробства. Людина на картині відійшла на другий план, висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і сильна тварина супроводжувала селянина від колиски до домовини.
Пейзаж "Козача левада" — це щиросердне освідчення художника своїй батьківщині у синівській любові.
Пишу тобі цього листа і згадую наші зустрічі та як чудово ми проводили час. Дуже сумую за тобою. В нас вже починає розставати сніг. Багато води і скрізь мокро. Вже не покатаєшся на санках, як недавно з тобою, але нічого. В школі все добре, навчаюсь я гарно, але знову хочу на канікули. Мій кіт Рижик дуже підріс, бачила б ти це чудо. Маленьке кошеня, з останньої вашої зустрічі, стало гарним та пухнастим котом. Граюся з ним і радію - який же він милий.
Як твої справи? Як навчання?
Мої батьки часто запитують про те. Передаю тобі від них вітання.
Навіть не знаю, що тобі ще розказати. Побачивши зроблені нами кормушки в парку, декілька дітей з мого міста носять туди зерно і також підгодовують птахів. Це дуже гарно виглядає і ми з тобою зробили цей світ добрішим.
Як твій молодший братик? Давно його не бачила. Зараз він мабуть кумедніший, ніж був раніше.
Передай привіт своїм батькам. Чекаю на твого листа.
З любов'ю, твоя подруга ... (Оксанка).