Кожна людина має свою зовнішність, кожна людина індивідуальна.Має свої риси характеру,і відрізняється одна від одної зовнішнім виглядом.Я маю дуже гарну подругу - струнку,високу на зріст,з красивою фігурою.Вона має гарне русяве волосся,великі очі голубого кольору з густими віями.Обличчя кругле,на щічках гарні ямочки.Ніс витонченний,прямий.Вуста яскраво червоного кольору.І всю її зовнішність доповнюють брови темного кольору,які красивою дугою зігнулись на високому чолі.Дуже гарна і зворушлива,чуйна і добра!
4. Позначити, яке з поданих тверджень є помилковим:
A) Тут тихо, просторо, блакитнії обрії (видно).
У цьому реченні видилене дужками слово не є вставним.
5. Вказати речення, яке не ускладнюється відокремленим членом:
B) Обмерзла, знесилена, голодна, вона зупинила біля кількаповерхової кам’яниці коня, кинула йому під ноги оберемок сіна й затупцювала біля нього (М. Стельмах).
6. Вибрати правильне твердження:
Б) Наче вітром принесений, впав на її плече білий, довгий, прозорий серпанок, обсипаний рожами, й оповив її (І.Нечуй-Левицький).
Це речення ускладнене відокремленим означенням та однорідними членами речення.
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
(1814—1861)
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не ТІЛЬКИ добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим виявився батьків заповіт: "Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...". Коли Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка (Керелівка). Пізніше Т. Шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме Кирилівку, говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в Кирилівці Шевченко згадував у повісті "Княгиня").
У 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.
Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.
Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева (здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури. Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, Оі Венеціановим, В. Жуковським, Є. Іребінкою).