Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші, добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю, починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще запам’ятовуємо алфавіт, таблицю множення, правила мови та інші корисні відомості. А діти, які вперше прийшли до школи, ще відчувають себе дітьми. Вони приносять іграшки, ляльки та машини із собою на заняття, і не усвідомлюють що це вже, хай і маленька – щабель до початку дорослого життя.
Дитинство – це свобода, коли немає ніяких обов’язків, проблем і турбот. Багато дорослих часто говорять: «Як добре бути маленьким! Можна спати, скільки хочеш, можна прокинутися, підійти до вікна гати, як люди поспішають по своїх справах, слухати, як шумить місто за вікном. Весь день можна грати в різні ігри: в хованки – і ховатися де завгодно, в догонялки – тікати, наприклад, від бабусі. Потім можна гуляти на свіжому повітрі, грітися на сонечку, лежати на травичці і насолоджуватися свободою. Але це тільки мрії, дитинство ніколи не повернеш! »
ясен обман. Этот каштан прибыл с Балкан, вроде каштан, а не каштан.Каштан, весной прекрасней всех деревьев И поражает он своею красотой, Но ведь понять на белом свете Дано лишь людям с чистою душой.
И глядя сердцем, не глазами
2 Цветут каштаны в городе родном, Их величавость радует мне душу. Я прогуляюсь тёплым вечерком И красоту каштана не нарушу.
В который раз природе удивлюсь, Что так безукоризненно-искусстно, Так трепетно сумела воссоздать Своих детей - природное искусство.
Огнём живые свечи не горят - Обжечь они лишь могут красотою. И сверху, гордо так, на мир глядят, Как-будто просят: "Полюбуйся мною!"
Тут равнодушным оставаться грех, Хотелось бы сорвать, - рука не смеет, Минутных ради низменных утех Разрушить то, к чему душа благоговеет.
С Днём рождения, каштан! В белых свечках пышный стан – Словно торт ты именинный Или канделябр старинный. Поздравленья принимай, Свечки дольше не снимай. А придёт осенний час – Вновь порадуешь ты нас: С жёлтых веток полетят Стайки маленьких ежат.
Рысаков Антон
Любимый свой каштанчик потеряв, Каштан всплеснул ветвями, удивленный. А каштанёнок юркнул в гущу трав – Да и притих в тени зелёной.
Кирьян Надежда
Цветущие каштаны, словно храмы открытые, сияют вдоль реки. Их красоту задуют ветерки задорные, но в этот вечер - самый весенний из весенних вечеров - они чудесней всех твоих даров, незримый Зодчий! Кто-то тихо, чисто в цветах звенит (кто, ангел или дрозд?), и тени изумрудные слоистой листвы и грозди розовые звезд в воде отражены. Я здесь, упрямый, юродивый, у паперти стою и чуда жду, и видят грусть мою каштаны, восхитительные храмы...
Набоков Владимир
Кисть цветов - словно свеча, Плод не схватишь сгоряча: Кожура его в иголках, Но нет шишек, как на ёлках. Лист, как веер, стройный стан, Это дерево - каштан.
Талызин Владимир
Ай да свечи, что за свечи! Ими город весь расцвечен, светлые, но не горят, а восторг нам всем дарят.
В мае свечи расцветают, их соцветья собирают, чтоб лекарство настоять - на ночь ноги натирать.
Чтобы вены не болели, чтобы ноги здоровели. А позднее - в октябре, будет радость - детворе.
Ёжики - созрели. Каштаны - полетели. Бахаются сверху вниз, собирай и не ленись.
Наберём мы их - чуток, и накрошим в бутылёк. Настоим каштаны мы для любимой бабушки.
20 штучек на поллитра - будут боли позабыты, будет резвой бабушка - печь для нас оладушки...
А ещё поделки будут делать их ребята любят, как грибы маслятки, так каштаны гладки.
Турбина Татьяна
На красоту его цветов Ты понимаешь как приятно Поспать в тени его часок.
И форма листьев завлекает, Она похожа на слезу И дерево как будто плачет Когда мы трогаем листву.
Таких деревьев я не видел В которых жизни столько есть, Что поделиться может с Вами И не о чем не сожалеть.
Да я люблю деревья очень, Но больше всех люблю каштан. Когда весной его цветенье Влечет с собой и манит вдаль.
В безбрежность мыслей и познаний И в красоту любовных сцен И любят люди без сознанья Сидеть в тени его весь день.
Мій улюблений фільм називається «Король-Дроздобород». Це сучасне німецьке кіно, але зняте за сюжетом казки братів Грімм. Загалом, це весела романтична комедія про кохання принца та принцеси.
Сюжет фільму цікавий та заплутаний. Жила-була прекрасна, але пихата принцеса. Жоден наречений не міг догодити її капризам: в усіх вона знаходила недоліки. В одного гарного принца вона висміяла зовнішність та дала йому прізвисько Дроздобород.
Тоді король-батько розсердився та пообіцяв видати дочку за першого, хто увійде до палацу. Дроздобород перевдягнувся в жебрака та прийшов до палацу під регіт всіх інших скривджених женихів. Він одружився на принцесі та привів її до бідної хатки, в своє королівство.
Важко довелося гордовитій принцесі! Тепер у неї не було ані слуг, ані розкішних суконь! Розпещеній красуні довелося топити піч, готувати їжу своїми ніжними ручками. А ще навіть заробляти гроші самій. Посидівши голодною, принцеса стала привчатися до праці. А чоловік тишком-нишком витворяв різні штуки, щоб життя не здавалося їй занадто легким. Тому з принцесою траплялося багато кумедних пригод
.
Красуня гірко шкодувала про те, що була такою вередливою. «Ах, коли б мені зараз моя свобода, я стала б дружиною Дроздоборода!» - казала вона.
Мені подобається, що фільм закінчується добре. Принцеса перестала вередувати, стала привітною та доброю до простих людей. Тоді Дроздобород відкрив свою таємницю та одружився з принцесою в палаці. Ще мені подобається, що це розумний фільм, що він описує справжнє кохання. А ще він вчить цінувати те, що маєш.
Дитинство – це безтурботність, веселість, радість кожної людини. Згадуючи про своє дитинство, ми ніколи не можемо сказати, що воно пройшло для нас погано або що нам було нудно. Це завжди хороші, добрі і щасливі спогади нашого життя. Ми ростемо, вчимося життю, починаємо усвідомлювати реальність саме в цьому віці. Саме тому в школу починають ходити з віку 6-8 років. Ми краще запам’ятовуємо алфавіт, таблицю множення, правила мови та інші корисні відомості. А діти, які вперше прийшли до школи, ще відчувають себе дітьми. Вони приносять іграшки, ляльки та машини із собою на заняття, і не усвідомлюють що це вже, хай і маленька – щабель до початку дорослого життя.
Дитинство – це свобода, коли немає ніяких обов’язків, проблем і турбот. Багато дорослих часто говорять: «Як добре бути маленьким! Можна спати, скільки хочеш, можна прокинутися, підійти до вікна гати, як люди поспішають по своїх справах, слухати, як шумить місто за вікном. Весь день можна грати в різні ігри: в хованки – і ховатися де завгодно, в догонялки – тікати, наприклад, від бабусі. Потім можна гуляти на свіжому повітрі, грітися на сонечку, лежати на травичці і насолоджуватися свободою. Але це тільки мрії, дитинство ніколи не повернеш! »