Олег і Сашко - брати, після прогулянки вони повернулися додому.
- Тату, -почав розмову Сашко,- Я сьогодні бачив Іванка з нашого класу
- Справді? І ти грався з ним? -запитав тато
- Ні, він на вулиці прибирав, листя згрібав, дорогу розчищав.
- Що він працює двірником? Чи може його вчителька змусила. Я бачив як Ольга Іллівна казала, що покарає його за робите вікно. -сказав Олег
-Незнаю. Але я б ніколи не пішов на вулиці прибирати, краще на ігровому майданчику гратися. - відповів Сашко
-Я б також. Це робота дорослих
-Ні синку. Я розмовляв з його мамою. Бабуся Іванка працювала двірником і зараз вона захворіла, а хлопчик працює замість неї, але каже, що хоче до бабусі.
-Справді?
-Так. А ще він до бездомним тваринам. Хоч він і ще малий та у нього добре серце.
- А хіба нам можна займатися громадськими роботами?
- Думаю що й потрібно. Так ви вчитеся бути відповідільнішими і ще це дуже приємно знати, що ти можеш до природі.
1. Разом: врозтіч, нарозхват, унизу, уночі, допізна, натроє, чимдуж, декуди, напролом, відтепер, якнайкраще, щодня, аніскільки, мимохідь, насамперед, потихеньку, безперестанку. 2. Окремо: по можливості, під гору, як слід, на жаль, таким чином, сам на сам, до лиця, по черзі, до речі, з розгону, на миить, уві сні, до сьогодні, до вподоби, за що, на вибір, без черги, по суті, до речі, без відома. 3. Дефіс: ледве-ледве, по-сусідськи, по-людському, по-латині, хоч-не-хоч, ось-ось, десь-то, хтозна-як.
Проблема гармонії людини і природи, порушена у драмі-феєрії "Лісова пісня", звучить актуально і в наш час. Якщо сьогодні ми знущаємося над природою, то завтра вона поверне нам свої кривди сторицею. Нам не вистачає любові, шанобливості й віри наших предків, які вміли жити в гармонії з оточуючим світом.
Світ химерних створінь, загадкових лісових духів живе своїм життям, за власними споконвічними законами, аж поки в ньому не з'являється Людина. Поки з потаємними силами природи сусідив тільки дядько Лев, все залишалося так, як було завжди, тому що він розумів ліс і його мешканців. Дядько Лев чудово знав прикмети, згідно з якими вів господарство. Він вчасно виганяв худобу на пашу, знав свою пору на сівбу та на жнива, шанував ліс. А своїй ненаситній сестрі повторював:
Що лісове,
то не погане, сестро, —
усякі скарби з лісу йдуть.
Із силами природи, які у творі уособлюють різні міфічні істоти, дядько Лев знаходив порозуміння, пам'ятав про їхні закони. Лісові мешканці його поважали, ніколи не шкодили, сприяли у господарюванні. Старий дуб на галявині ніби символізував собою їхню взаємоповагу та злагоду. Любов дядька Лева до лісу була такою великою, що він хотів бути там похованим:
Як буду вмирати,
то прийду, як звір, до лісу, —
отут під дубом хай і поховають...
Але ось з'являється юний племінник дядька Лева — Лукаш. Його прихід кладе початок майбутній драмі. Лукаш зустрічає Мавку. Ця лісова жителька уособлює в творі духовність та внутрішню красу людини. Привертає до себе увагу незвичайна співзвучність душевного стану Мавки і поведінки лісу, їх повна гармонія. Від природи добрий і чутливий до краси, хлопець не зміг встояти перед чарами лісової красуні. Кохання відкрило перед ним новий, неповторний світ. І царювала в ньому Мавка, чужа брехні та заздрості, підлості та дріб'язковості. Вона почала вчити Лукаша розуміти, відчувати, любити все живе навколо себе, радіти його радощами й сумувати його смутками. Він мав талант до такого світовідчуття — і Мавка розпізнала в ньому те, чого він ще й сам не усвідомлював:
Олег і Сашко - брати, після прогулянки вони повернулися додому.
- Тату, -почав розмову Сашко,- Я сьогодні бачив Іванка з нашого класу
- Справді? І ти грався з ним? -запитав тато
- Ні, він на вулиці прибирав, листя згрібав, дорогу розчищав.
- Що він працює двірником? Чи може його вчителька змусила. Я бачив як Ольга Іллівна казала, що покарає його за робите вікно. -сказав Олег
-Незнаю. Але я б ніколи не пішов на вулиці прибирати, краще на ігровому майданчику гратися. - відповів Сашко
-Я б також. Це робота дорослих
-Ні синку. Я розмовляв з його мамою. Бабуся Іванка працювала двірником і зараз вона захворіла, а хлопчик працює замість неї, але каже, що хоче до бабусі.
-Справді?
-Так. А ще він до бездомним тваринам. Хоч він і ще малий та у нього добре серце.
- А хіба нам можна займатися громадськими роботами?
- Думаю що й потрібно. Так ви вчитеся бути відповідільнішими і ще це дуже приємно знати, що ти можеш до природі.
-Пішли, Сашку!
-Куди?
- Іванкові до