Дружба — це одне із найпрекрасніших почуттів, дарованих людині. Дружба — це вияв людського життя. Лише людина вміє товаришувати, співчувати та розраджувати. Питання полягає тільки в тому, чи вдається їй це робити по-справжньому, щиро, від усієї душі. Якщо так, то цю людину можна назвати справді щасливою. Кажуть, справжня дружба не знає кордонів, обмежень у відстані, у віці. Уміння радіти з успіху інших, підтримувати, розраджувати, допомагати, розуміти — ось що таке дружба по-справжньому. І ще я хочу сказати, що товариш і друг — це не одне й те саме. Товаришів може бути багато, а справжніх друзів — навряд чи.
Особисто про себе я хочу сказати, що в мене є кілька хороших та надійних друзів, і я дуже щаслива з цього приводу. Коли мені іноді буває сумно чи просто самотньо, я можу зателефонувати до будь-кого з них, і ми довго-довго розмовляємо, жартуємо або й сперечаємося стосовно тих чи інших питань... На душі одразу ж стає легше. Це справжнє багатство — мати таких друзів, які розуміють тебе, розділяють твої думки, інтереси та уподобання. Так чудово проводити свій вільний час разом із друзями. Можна зустрітися, прогулятися вулицями рідного міста. А можна просто поспілкуватися, поговорити про різноманітні новинки зі сфери кіно або музики. Щоправда, не завжди ми маємо змогу часто бачитися, але мені радісно і приємно відчувати підтримку друзів на відстані.
P.s.: вибачаюся за помилки.Виправити, надіюсь, і самі зумієте))
Відповідь:
Що потрібно людині для щастя і хто чи що робить нас щасливими? Відповідь на це питання – неоднозначна. Комусь потрібне визнання, комусь – гроші, а комусь достатньо сімейного затишку.
Особисто для мене щастя – це парадоксальне відчуття. Буває тягнеться воно довго і так добре на душі стає. А буває – настає зненацька. Наприклад, перевівши стареньку бабусю через дорогу. Щасливим мене роблять найпростіші деталі: здорові батьки, друзі поруч, улюблений песик. Також відчуття щастя мені дарує весна. Коли перше тепленьке сонечко зігріває своїми промінчиками. Все навколо прокидається, оживає і стає так добре та тепло на душі. Для мене дуже важливо аби мої рідні були здорові. Щодня бачити посмішку на їх обличчі – справжня радість, без якої я не можу жити.
Після довгої суші сливе цілий май в петрівку почали перепадать холодні, ніби осінні, дощі, а 19 і 20 червня випали петрівчані дощі, теплі, з громом та блискавкою. В неділю опівдні насунулись чорні хмари од заходу сонця. Вдарив грім, заблискала блискавка, і пішов чималий густий тучний літній дощ. Перед вечором вже випогодилось. На заході залисніло небо, і сонце ніби розігнало од себе хмари й засяло. Хмари посунулись за Дніпро й за міст.
Я був радий, що мені ввечері можна буде піти за Михайлівський монастир і посидіть на чистому повітрі цілий вечір на Владимирській горі, де я теперечки звичайно щовечора сиджу, одпочиваю й милуюсь широким простором за Дніпром, за Десною га понад Дніпром. Дивлюся я в вікно, за Десятинною церквою небо з легкими хмарками зажовтіло, засяло чудовими ярими жовтими кольорами. Я мерщій вийшов з свого житла й почимчикував по Трьохсвятительській улиці. Несподівано перед моїми очима на схід сонця залисніло небо, сизе, темне, аж ніби чорне саме проти ясного заходу: туди посунулись чорні хмари, і десь там далеко ллють дощі. Золоті бані й хрести, густо й рясно скупчені на великих церквах, дуже ясно вирізуються неначе на чорно-сизому фоні: їх обсипав не сонячний світ, а жовтий одлиск од хмарок на заході, якийсь тихий, мрійний. А на чорно-сизому небі сяють дві веселки, неначе дві дуги, перекинуті поверх золотих бань та хрестів. Вища дуга неначе обперлась саме серединою об золоту баню Михайлівської дзвіниці й почепилась на золотому хресті; нижча веселка, з дуже ярими кольорами, ніби заплуталась в золоті бані та хрести церкви. Яра червоняста й жовтогаряча смуга малювались дуже виразно на небі, неначе чиясь рука оповила чудовою широчезною стрічкою усі бані й кинула довгі кінці, один за Дніпро, а другий на Царський зелений садок.
Дружба — безкорисливі особисті взаємини між людьми, засновані на спільності інтересів і захоплень, взаємній повазі, взаєморозумінні та взаємодо передбачає особисту симпатію, прихильність і зачіпає найбільш інтимні, душевні сторони людського життя; одне з кращих моральних почуттів людини.
Дружба, як явище, вироблена в процесі багатовікового соціального спілкування людей. Людей, пов'язаних між собою дружбою, називають друзями. Дружба вивчається в соціології, соціальній психології, антропології та філософії. Були запропоновані різні академічні теорії дружби, зокрема теорія соціального обміну, теорія справедливості, діалектика відносин і теорія прихильності.