Того вечора ми з сім'єю поїхали на пікнік до лісу. Через 3 години нашого відпочинку ми вирішили розпалити багаття. Ми його розпалили та присіли, як умога ближче. -Синку, ти вже готовий до школи? - запитала мене мати. -Давай краще не будемо про це, - з посмішкою відповів я. -Невже зовзім не зіскучився за своїми старими друзяками? - знову запитала мене мати -Мамо! - нечемно відповів я І тут у діалог втрутився батько. -Сину, м ясо готове, - мовив мені батько - Уже біжу, татусю, не починай без мене! Ми з батьком почали обсмажувати м ясо і потім тихенько почали його їсти, діалог між нами був не довгий, м ясо було дуже смачне (Ну ты не сказал скок предложений, думаю хватит)
1)Дівчачу натуру трудно розгадати, бо вони часто буцімто і не люблять, хто їх займає, і буцімто й сердяться, а там собі, нишком, так його люблять, що й сказати не можна! 2)Троїста, музика гра, що є духу: риплять скрипки, бряжчать цимбали, а замiсть баса сам скрипник скрiзь зуби гуде та прицмокує. 3)Не пiшла ж i Маруся до танцiв, а сiла собi сумуючи на приспi бiля хати та тi горiшки, що узяла у Василя, усе у жменi перемина та назирцем за Василем погляда. 4)Довго слухала Маруся i не знала, як Олену i спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина. 5)Сумувавши, пiшої вiн назирцем за Марусею i бачив, що вона аж поки ввiйшла у другу вулицю, то аж тричi оглядалась, 6)Вона думала, що Василь її не любить, а коли б любив, то зараз прямо й сказав би, а то про когось другого казав, а об собi нi пiвслова.
так можливо : обо - в'язок.