1. Я глянув у вікноі побачив: надворі була справжня хуртовина, яка замела все навкруги, але ніхто о цій порі вже не сподівався снігу. 2. Уже по-весняному гріло сонце і повітря було тепле, але раптом назустріч південному вітрові подув крижаний північний, який заклубочив снігові хмари. 3. Проте весна була сильніша: вона полоснула по снігові дощем і сніг розтанув. 4. Каштани розправили молоді листочки, виставили свічки, а берези поволі випрямилися; вишні ж цвіли, ніби їх укривав не білий вишневий цвіт, а клапті снігу.
Був у Лесі й хист до малювання: про це свідчать картини олією, які зберігаються в музеї.
М. Павлик був вражений ерудицією Лесі Українки, він вважав, що на свій вік це просто геніальна жінка.
Хоча Леся Українка не відвідувала в дитинстві жодних навчальних закладів, вона мала глибокі знання з медицини, філософії, історії, теорії дарвінізму, економіки: уже дорослою з власної ініціативи письменниця слухала лекції професорів Київського та Санкт-Петербурзького університетів.
Батько Лесі (Лариси Косач) був правником, дійсним статським радником, маршалком Ковельського повіту.
У формуванні особистості Лесі Українки безперечну роль відіграла її мати – Олена Пчілка, яка сама була обдарованою людиною, талановитою поеткою.
Леся Українка знала більше ніж десяток мов, серед них і латину та давньогрецьку.
Объяснение:
Усі предмети, що нас оточують, мають певні розміри, протяжність у різних
напрямках, переміщуються один віднос- но одного або разом з Землею - відносно космічних тіл. Так само всі об'єкти виникають і змінюються у часі.
Простір і час є загальними формами буття всіх матеріальних систем і процесів. Не існує об'єкта, який перебував би поза простором і часом, як немає простору і часу самих по собі, поза матерією, що рухається. Абсолютного простору як нескінченої порожньої протяжності не існує. Всюди є матерія в тих чи інших формах (речовина, поле), а простір виступає як загальна властивість (атрибут) матерії. Так само немає і абсолютного часу, час завжди нерозривно зв'язаний з рухом, розвитком матерії. Простір і час існують об'єктивно і незалежно від свідомості, але зовсім не від матерії.
Поняття простору і часу є фундаментальними поняттями людської культури. Вони настільки фундаментальні, що на певному ступені розвитку людського пізнання (або незнання) їх розглядали як абсолютну субстанцію світу. Таким є зрван у ранньому зороастризмі, хаос у давньогрецькій міфології, акаша і кала у давньоіндійських системах. Простір і час вважалися основами Всесвіту і в античній натурфілософії або у християнській картині світу. Для просторово-часових уявлень тих часів характерне неймовірне різномаїття концепцій і моделей простору і часу: субстанційні, реляційні, дискретні, циклічні, кінцеві тощо.