Наше дитинство починається з матері. Вона — найрідніша та найдорожча в цілому світі людина. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла — це Книга життя, з якою вирушаємо ми в далекі світи. І перший усміх до сонця, і перший «добридень» людям — це теж від матері. І оте одвічне: «не вкради», «не убий», «шануй старших», «люби ближнього свого»... Мамина Книга життя... Вона про радощі й тривоги, про вміння творити правду і доброту. І тільки гортаючи сторінку за сторінкою, стаємо ми дорослими, стаємо людьми. А серед усіх премудростей материної науки найперша — любити людей. Без цього ніхто не зможе піднятися на крилах своєї мрії.
Сонце
Сонця
Сонцю
Сонце
Сонцем
На ( у) сонцi
Сонце
Земля
Землi
Землi
Землю
Землею
На( у) землi
Земле
Лiкар
Лiкаря
Лiкаревi
Лiкаря
Лiкарем
На( у) лiкаревi
Лікарю
Людина
Людини
Людинi
Людину
Людиною
На( у) людинi
Людино
Батько
Батька
Батьковi
Батька
Батьком
На( у) батьковi
Батьку
Мати
Матерi
Матерi
Матiр
Матiр'ю
На ( у) матерi
Мати
Сестра
Сестри
Сестрi
Сестру
Сестрою
На ( у ) сестрi
Сестро
Братик
Братика
Братиковi
Братика
Братиком
На ( у) братиковi
Братику
Вiдмiнки йдуть у такому порядку: Н.в, Р.в, Д.в, Зн.в., Ор.в, М.в. Кл.в.
Тримай
Бажаю тобi успiхiв у навчаннi
Так тихо, що соромно порушувати цю тишу будь-якими рухами. Листя. Синє листя. Синє від інею. Гарячий чай. Крісло. Ковдра. Приємне тепло по тілу. Дихаю на змерзлі долоні і грію їхні про чашку. Хочу вигнати із собі залишки осені, стрибаю, щоб розігріти притулок, нарешті втомлююсь й аби завмираю .Павутиння. Мільйони ниточок павутиння. І люди. Листя. Сонце. Повітря. Знову павутиння. Тихо. Тепло. Сухо. Прозоро. Місто. Повільні рухи. Стежка. Стежка. Золото. Ліс. М'якість. Трава. Дерева. Небо. Тиша... Сон хилити. Не хочу заплющувати очі. Мить, ще мить. Хочеться бігти, кричати, несамовито нестися кудись удалечінь. Якась тепла свіжість. «Мурашки» по нині.