В одномумісті жили два маленьких горобчики Чик та Чирик. Дуже любили вони вихвалятись один перед одним.
Одного сонячного ранку горобчики знову почали вихвалятись. Чик, гордо піднявши голову, сказав:
- Подивись, яке в мене гарне пір'ячко. Воно так і виблискує на сонці.
Чирик відповів:
- Та ти тільки поглянь, які у мене ніжні крильця, тендітний хвостик. Я набагато кращий від тебе.
Чик аж закричав від таких слів. Між горобчиками почалась сварка, яка невдовзі переросла в бійку.
За маленькими хвальками, хитро примруживши оч гав великий чорний кіт Мурко. Чик та Чирик бились так, що аж летіло пір'я. Кі тихенько підкрався і швидко стрибнув за здобиччю. Вхопив горобчиків за хвостики. Перелякані пташенята почали вириватись, і таки полетіли. У Мурка в лапах залишилися лише їхні хвостики. Посідали бідолашні на паркані і мовчать. Нікому не хочеться більше вихвалятись, та і немає чим.
З того часу горобчики жили дружно. А якщо і кортіло деколи похвалитись, то одразу згадували про свої хвостики, які залишились у Муркових лапах.
Центральна частина міста Тернополя – надзвичайно простора та красива, з вишуканими квітковими композиціями та фонтанами, з визначними пам’ятками архітектури, музеями та монументами. Однією із таких прикрас міста є пам’ятник визначному українському письменнику та громадському діячеві Івану Франку. Встановлений він у 1995 році на вул. гетьмана Сагайдачного (практично у самому центрі міста).
Іван Франко вже давно став частиною історії Тернополя. На його честь названа вулиця, гімназія, є барельєф на фасаді приміщення філармонії, пам’ятник. І це не випадково. Адже він досить часто бував тут, писав, виступав, читав свої твори (поему «Мойсей», зокрема, читав у Тернопільській обласній філармонії, будучи вже паралізованим), брав активну