Одного холодного вечора, повернувшись з прогулянки, Світланці почало боліти горло, тоді батьки зрозуміли, що дівчинка захворіла. Вони почали піклуватися і доглядати за нею, але зрозуміло, що це було не весь час. Ось вже пару днів Світланка лежить з сумними оченятами, кашляючи, та не може дочекатися, коли до неї хоч хтось прийде. Незабаром її вуха почули, що хтось йде до неї в кімнату, тому, вона вирішила закрити очі, показуючи, що вона спить. Але коли вона це зробила, то незабаром почула знайомі голоси. Так, це були її любі однокласники. Вона вийшла зі стану сна та посміхнулась, дивлячись на них, вже веселими очима. Дівчинка взнала, що однокласники, як тільки почули про хвору товаришку, зразу домовились навідати її на днях. Також, вони принесли їй гостинці, які були не тільки корисні, але й смачні. За цей час, що вони проводили у Світланки, друзі розповіли їй про нові завдання та предмети в школі, а ще, деякі з них і пояснили. Під вечір, однокласники сказали, що дівчинці потрібно відпочити, а також, набиратися сил. Вони пообіцяли, що навідають її ще, якщо вона буде довго хворіти Через пару днів Світланка повернулась до школи весела та здорова, а обійнявши своїх однокласників вона зрозуміла, що у дружбі - сила.
У лісах нашого краю мешкає чудова тварина. Його легко впізнати по сірій шубці та довгим вушкам. Це зайчик. Іноді його можна зустріти у затишних садах, городах і полях. Хутро в зайчика дуже густе та пухнасте. В шубці звірка є одна особливість, взимку сіра шубка змінюється на білу. Це перетворення дуже корисне для нього, на білому снігу ліса та інші хижаки не побачать білого зайчика. Вуха у нього завжди насторожі, вони виловлюють наймалейший шерох. Та коли він почує небезпеку відразу дає драла. Тільки п`яти виблискують. Зайчик має цікаві звички. Більшу частину життя він проводить ховаючись під кущами. Але як він любить гратися на галявинці зі своїми побратимами! Та він не забуває про обережність. Із їжі зайчик полюбляє всіляке насіння, зерна, бруньки, гілки, ягоди, молоді пагони.
Цвіте земля, задивлена в сободу.
Коли чуєш цей висів напевно розумієш:яке щастя жити на Батьківщині.Я гадаю ,що кожен є патріотом своєї землі.
У рідний край,грозою вмитий ведуть усі шляхи на світі.