ответ:
гроші – це різнокольорові папірці, які можуть полегшити або обтяжити життя кожної людини . так за них можна купити багато – від однієї хлібини до подорожі на марс. але за гроші не купити любов і щастя, здоров’я і повагу.
хіба це не саме важливе? з їхньою людина може забезпечити себе їжею, одягом, житлом, автомобілем, організувати свій відпочинок, постійно покращувати свій зовнішній вигляд, навчатися в кращих вузах. багато хто вирішує, що тільки гроші потрібні для життя, але це не так.
можливо нашим близьким і рідним потрібні не дорогі подарунки, а наша любов, підтримка. але за постійною занятістю ми цього можемо вчасно не помітити. треба зупинитись, озирнуться і побачити, який прекрасний світ навколо нас. і йому, щоб залишитись таким наші гроші не потрібні. вони мають бути для людини, а не людина для них. крім матеріального світу є також світ духовних цінностей. світ віри, доброти, любові та поваги до інших. і я вважаю,що ці два світи рівноцінні між собою. життя в суспільстві неможливе без грошей, але зосередитись тільки на них – це не правильно.
щастя за гроші не купиш. адже бути щасливим означає мати міцну, дружну родину, улюблену роботу, вірних друзів і звичайно ж головне – здоров’я.
ответ:
зараз школу можна назвати моєю другою домівкою. вона займає значне місце у моєму житті. саме школа здебільшого визначає мій розклад дня, те, чим я займаюся. саме у школі я зустрічаю друзів-однокласників, зі шкільних уроків узнаю багато нового та цікавого.
моя школа не нова, їй вже більше двадцяти п’яти років. це триповерхова світло-сіра будівля у формі прямокутника. молодші класи розміщені на першому та другому поверсі, а старшокласники вчаться на другому та третьому. класні кімнати в моїй школі просторі та світлі, з великими вікнами та зручними партами. стіни їх прикрашені квітами, вишитими рушниками, таблицями, портретами видатних учених.
объяснение:
Ще з ночі почав він свою роботу, щоб ранком здивувати весь світ. Кожний кущик, кожне деревце дід Мороз прикрасив по-різному. На кущах глоду порозвішував тонке мереживо. На гілках черемхи — разки намиста. А дубовому листу, що так і не опав восени, доточив розкішні торочки. Всіх обійшов, нікого не минув. Немало потрудився він і біля сосен.
Торкнувся кожної глиці і ніжним серпанком оповив крони. І зараз усі сосни, мов купаються в білому мареві. Від цього кожний стовбур ще більш відливає червоним золотом, а верховіття м'яко тане в безмежному просторі тьмяно-срібного неба. Важкі, сизі пасма, боячись згубити свою красу, схилились, завмерли і не ворухнуться.
Глибока тиша залягла довкола. Ніщо не шерехне, ніщо не порушить цей урочистий, зимовий спокій. Віддалік сосен — берізка. Та яка берізка! Хіба скажеш, що вона гола, безлиста? На ній розпустилося чудове, біле листя, а на гінкому вітті розкрився весняний первоцвіт. І все на ній біле: і гілля, і листя, і кора. Хто не йде — замилується. А дід Мороз тільки посміхається в сиву бороду: «А що, гарна?».
Отакий-то витівник живе у наших краях.