Як краса врятувала берізку Одного разу посадили великий новий ліс: дуби, липи, берест. Росли саджанці повільно, а бур'яни між ними - швидко. Не давали вони маленьким деревцям вирости, піднятися. Не знали люди, як бур'янів позбутися. От і старший лісник порадив посадити поміж дерев берізки. Вони, мовляв, ростуть швидко і знищать бур'яни, бо залишать їх без сонця. Так і зробили. Через кілька років підросли берізки, знищили геть усі бур'яни, але й іншим деревам не давали росту, заступали їм сонце. Вирішили зрубати берізки. Був ясний, сонячний вересневий день. Послали бригаду лісорубів. Берізки з білими стовбурами, золотистими листочками на тлі яскраво-синього неба були такими гарними! Зупинились лісоруби, завмерли від краси. Не піднялась рука з сокирою вчинити розправу над деревами. Розміркували, що можна інші деревця пересадити на окремі ділянки. І досі росте білокорий березовий гай, даруючи людям насолоду. Гарна береза, та все ж наймальовничіша вона восени, коли кожен її листочок виблискує, наче виграє на сонці. Недаремно ж кажуть "золота береза".
Объяснение:
Гроза почалася ще вночі, а вранці заяяло яскраве сонечко.
Це тато подарував мені рюкзак, з яким я ходжу до школи.
Вчора я хворів, тому мама не пішла на роботу.
Я не можу зустрітися з тобою завтра, бо ми йдемо на концерт.
Я з"їв усе, що приготувала бабуся, тому що був страшенно голодний.
Трамвай ішов у депо, пасажири вийшли з вагонів.
Моя подруга талановито грає на роялі, а я добре співаю.
Цю телепередачу ми дивилися з татом, вона нас дечого навчила.
На підвіконні ростуть квіти, за якими доглядає сусідка.